— Вона божевільна? — запитав Джордж Беркетт.
— Заткнися! — перебив Ешворт. Він схилявся над власним животом, не відриваючи очей від екрана.
Морін спинилася, щоб ковтнути води, тоді потерла очі, які тонули у глибочинах плоті. Хворі очі. Сумні очі. Очі на порозі смерті, подумав Люк, що дивляться вічності просто в обличчя.
«Це все одно було важке рішення, і не лише тому, що вони можуть зробити зі мною чи з тобою, Люку. Це було важко, бо якщо ти таки втечеш, якщо вони не спіймають тебе в лісі чи в Деннісон-Рівер-Бенді і якщо ти знайдеш людей, які тобі повірять… якщо ти пройдеш через усі ці “якщо”, то отримаєш можливість дістати й витягти назовні все, що тут відбувається останні п’ятдесят чи шістдесят років. Звалити всю цю змову їм же на голови».
Як Самсон у храмі, подумав Люк.
Вона схилилася вперед, дивлячись прямо в об’єктив. Прямо на нього.
«І це може означати кінець світу».
Призахідне сонце обернуло колію, що тягнулася вздовж шосе 92, на рожево-червоні лінії полум’я й наче прожектором освітлювало знак попереду:
ЛАСКАВО ПРОСИМО В ДЮПРЕЙ, ПІВДЕННА КАРОЛІНА
СТОЛИЦЯ ОКРУГУ ФЕЙРЛІ
НАСЕЛЕННЯ: 1 369
ГАРНЕ МІСЦЕ ДЛЯ ТУРИЗМУ І ЩЕ КРАЩЕ — ДЛЯ ЖИТТЯ!
Денні Вільямс повернув першим фургоном на ґрунтове узбіччя. Інші — за ним. Він поговорив з людьми у фургоні — місіс Сіґсбі, лікарем Евансом, Мішель Робертсон — і підійшов до інших двох.
— Рації вимкнути, навушники вийняти. Ми не знаємо, на яких частотах слухають місцеві чи штатські. Мобільні вимкнути. Тепер це закрита операція, і вона такою залишиться, аж доки ми не дістанемося льотного поля.
Він повернувся до головного фургона, сів за кермо та обернувся до місіс Сіґсбі.
— Мем, усе добре?
— Усе добре.
— Я тут з примусу, — нагадав усім лікар Еванс.
— Заткнися, — сказала місіс Сіґсбі. — Денні? Їдьмо.
Вони заїхали в округ Фейрлі. Там були хліви, поля і групки сосен з одного боку дороги; залізнична колія та інші дерева — з другого. Саме місто стояло лише за дві милі.
Корінн Ровсон стояла перед кінозалом і тринділа з Доном «Пітоном» Гаулендом і Дериком «Штриком» Чеффітцом. Після знущань у дитинстві від батька і двох із чотирьох старших братів Корінн цілком подобалась її робота в Задній половині. Вона знала, що дітваки називають її Корінн-Ляскалка, і це нормально. Їй удосталь давали ляпасів у трейлерному парку в Ріно, де вона виросла, і, на її погляд, як гукнеться, так і відгукнеться. Крім того, це все задля доброї справи. Типова ситуація, в якій усі виграють.
Звісно, тутешня робота має й недоліки. Як мінімум те, що тобі в голову набивається забагато інформації. Вона знала, що Дерик хотів би її трахнути, а Дон — ні, бо Донові подобаються жінки лише з удвічі більшими цицяндрами й додатковим баластом на кормі. І вона знала, що вони знають, що їй нічого такого від них не треба, принаймні нічого подібного; з сімнадцяти років вона грає лише за іншу команду.
Телепатія завжди має крутий вигляд у книжках і кіно, але в реальному житті капець як бісить. А ще оце гудіння, ще одна болячка. І телепатія посилюється — ще більший недолік. Прибиральники й санітари ходять туди-сюди між Передньою і Задньою половинами, це допомагає, але червоні доглядачі й доглядачки працюють лише тут. Є дві команди, «Альфа» і «Бета». Кожна працює по чотири місяці, потім чотири місяці відпустки. Корінн уже майже відбула свою теперішню чотиримісячну зміну. Вона ще проведе тиждень-два відпочинку в містечку для персоналу неподалік, відновлюючи своє звичне «я», а тоді повернеться до свого будиночка в Нью-Джерсі, де вона живе з Андреа, яка вважає, що її партнерка працює в надзвичайно таємному військовому проєкті. Надзвичайно таємний — так, військовий — ні.
Телепатія низького рівня мине за час перебування в містечку, і коли Корінн повернеться до Андреа, й сліду не залишиться. А після кількох перших днів наступної зміни телепатія знову почне повільно проникати в голову. Якби Корінн могла співчувати (це вміння з неї здебільшого вибили до тринадцяти років), вона б поспівчувала лікареві Галласу й лікарці Джеймс. Вони тут майже весь час, а значить, це гудіння для них постійне, і видно, як це на них впливає. Вона знала, що лікар Гендрікс, головний медик Інституту, дає лікарям Задньої половини уколи, щоб обмежити поступову деградацію, але є вагома різниця між обмеженням впливу і блокуванням.