— Можете ж краще, — відзначив Тім.
Місіс Сіґсбі прокашлялась і цього разу заговорила майже нормальним тоном.
— Сіґсбі один. Начальство Канзас-Сіті.
Екран, що загорівся кольорами, виглядав точнісінько як у Тімового айфона. Чоловік натиснув значок телефона, тоді «НЕЩОДАВНІ». Тоді, на вершині списку, «СТЕКГАУС».
Передав телефон Люкові.
— Твоя черга. Я хочу, щоб він почув твій голос. Після цього віддаси мені.
— Тому що ви дорослий і вас він слухатиме.
— Сподіваюся, ти не помиляєшся. 41
Майже через годину після останнього контакту з Джулією — надто довго — Стекгаусів супутниковий телефон ожив і задеренчав. Він схопив його.
— Узяли його, Джуліє?
Голос, який пролунав у відповідь, приголомшив його настільки, що Стекгаус ледь не впустив телефон.
— Ні, — заговорив Люк Елліс, — вийшло навпаки. — Стекгаус чув незаперечне задоволення в голосі малого гівнюка. — Це ми її взяли.
— Що… що…
Йому на думку не спадала жодна відповідь. І не подобалося оте «ми». Заспокоїла лише думка про три паспорти, замкнуті в сейфі в кабінеті, й чітко продуману стратегію втечі.
— Не розумієте? — запитав Люк. — Може, вас трохи в резервуарі потопити треба. Це позитивно впливає на розумові здібності. Ось я — живий приклад. Ейвері, мабуть, також.
Стекгаус відчував сильне бажання зараз же завершити дзвінок, просто зібрати паспорти й забратися звідти, швидко й по-тихому. Його зупинив сам факт, що малий подзвонив. Це означає: йому є що сказати. Може, має якусь пропозицію.
— Люку, де місіс Сіґсбі?
— Отут, — сказав Люк. — Вона нам розблокувала телефон. Як гарно з її боку, правда?
«Нам». Ще один поганий займенник. Небезпечний займенник.
— Сталося непорозуміння, — сказав Стекгаус. — Якщо є можливість якось це залагодити, нам варто нею скористатися. Ставки вищі, ніж ти думаєш.
— Можливо, і є, — припустив Люк. — Було б непогано.
— Чудово! Тоді передай телефон місіс Сіґсбі на хвилину-дві. Просто щоб я знав, що з нею все добре…
— Може, краще поговорите з моїм другом? Його звати Тім.
Стекгаус чекав, піт стікав йому по щоках. Він дивився на монітор комп’ютера. У тунелі діти, що почали бунт — Діксон із друзяками, — мали вигляд, наче сплять. Але не овочі. Ті безцільно бродили туди-сюди, мекали щось, іноді зіштовхуючись одне з одним, як машинки в парку розваг. Одне тримало кольорову крейду чи щось схоже й малювало по стіні. Стекгаус здивувався. Він і не подумав би, що хтось із них ще здатний на письмо. Може, то просто каракулі якісь. Срана камера показує нечітко. Довбане низькоякісне обладнання.
— Містере Стекгаус?
— Так. З ким я говорю?
— Тім. Це поки що все, що вам треба знати.
— Я хочу поговорити з місіс Сіґсбі.
— Скажіть щось, але швидко, — мовив чоловік, що назвався Тімом.
— Я тут, Треворе, — озвалася Джулія. — І вибач. Просто не спрацювало.
— Як…
— Не має значення як, містере Стекгаус, — знову заговорив чоловік на ім’я Тім, — і не зважайте на цю стерву тут. Нам треба домовитись, і то швидко. Заткнутись і слухати можете?
— Так. — Стекгаус підсунув до себе блокнот. На сторінку капнув піт. Він протер лоб рукавом, перегорнув на нову сторінку й узяв ручку. — Кажіть.
— Люк із того місця, де ви його тримали, Інституту, приніс флешку. Там відео, яке зняла жінка на ім’я Морін Альворсон. Вона розповідає фантастичну історію, в яку досить важко повірити, якби не додаткове відео з місця, яке у вас називається палата «А» чи «Овочебаза». Встигаєте за мною?
— Так.
— Люк каже, що ви його друзів тримаєте в заручниках, разом із дітьми з палати «А».
До цього моменту Стекгаус і не подумав би про них як про заручників, але, мабуть, з точки зору Елліса…
— Скажімо, так і є, Тіме.
— Так, скажімо. А тепер найважливіша частина. Наразі лише двоє людей знають про історію Люка і про те, що на тій флешці. Я один із них. Моя подруга Венді — друга, і вона зі мною і Люком. Були й інші, які все це бачили, поліцейські, проте через цю стерву і людей, яких вона з собою привела, вони всі мертві. Більшість її людей також мертві.
— Це неможливо! — вигукнув Стекгаус. Сама думка про те, що якась купка копів з маленького міста змогла знищити загони Опалових і Рубінових, була сміховинною.
— Ваша шефиня була надто заповзятою, друже, і, на додачу до всього, їх чекав неприємний сюрприз. Але не відволікаймось, окей? Флешка в мене. Також у мене місіс Сіґсбі і лікар Джеймс Еванс. Вони обоє поранені, проте якщо виберуться звідси, все буде добре. У вас — діти. Як щодо обміну?