Знають лише троє людей, за словами цього Тіма. Інші, які бачили, що на флешці, мертві. Декотрі з безталанного загону Золотих, може, й живі, але вони її не бачили, і вони мовчатимуть про все інше.
Нехай Люк Елліс зі своїми спільниками дістанеться сюди. Це перший крок. Вони прибудуть близько другої години ночі. Навіть якщо о пів на другу, я матиму достатньо часу, щоб спланувати засідку. У моєму розпорядженні техніки й товстуни, але деякі з них — Зік, наприклад, — міцні хлопці. Треба забрати флешку і взяти їх. Тоді, коли подзвонить шепелявий — а він подзвонить — і запитає, чи я розв’язую проблему, скажу…
— Скажу, що проблему вже розв’язано, — виголосив Стекгаус.
Він поклав Нульовий телефон на стіл місіс Сіґсбі й відправив йому думками повідомлення: не дзвони. Навіть не думай дзвонити до третьої ночі. Четверта-п’ята було б навіть краще.
— Дай мені вдосталь ча…
Телефон задзвонив, від чого Стекгаус перелякано скрикнув. Тоді розсміявся, хоча серце продовжувало надто швидко гупати в грудях. Не Нульовий телефон, а його власний. Що означало дзвінок з Південної Кароліни.
— Алло? Це Тім чи Люк?
— Це Люк. Слухайте мене, я поясню, як усе буде.
Каліша загубилася в дуже великому будинку й уявлення не мала, як вибратися, бо не знала, як туди потрапила. Вона була в коридорі, схожому на коридор житлового крила Передньої половини, де вона якийсь час мешкала, перш ніж її забрали, щоб угробити мозок. Лише цей коридор був облаштований комодами й дзеркалами з вішалками для пальт і чимсь схожим на слонячу лапу, наповнену парасолями. Там стояв приставний столик із телефоном, подібним до телефона вдома на кухні, і він дзвонив. Каліша підняла слухавку і, не в змозі сказати те, що її вчили говорити з чотирьох років («Дім Бенсонів»), просто промовила:
— Алло.
— Hola? Me escuchas? — Голос дівчинки, слабкий і перериваний шумом, ледве чутний.
Каліша знала, що означає hola, бо рік учила іспанську в середній школі, але її бідний словниковий запас не містив escuchas. Проте вона знала, що дівчинка має на увазі, й усвідомила, що це сон.
— Так, ага, я тебе чую. Де ти? Хто ти?
Але дівчинки вже не було.
Каліша поклала слухавку і пішла далі коридором. Вона зазирнула в щось схоже на ігрову кімнату зі старого кіно, тоді в бальну залу. Підлога там була з чорно-білих квадратів, які нагадали їй про те, як Люк із Ніком на майданчику грали шахи.
Задзвонив ще один телефон. Вона кинулася швидше й потрапила в гарну сучасну кухню. На холодильнику були розклеєні зображення, магніти і наліпки з написами «ГОЛОСУЙ ЗА БЕРКОВІЦА!». Вона сном-духом не відала, хто такий Берковіц, проте розуміла, що вона в нього на кухні. Телефон висів на стіні. Цей був більший за попередній, точно більший за телефон на кухні Бенсонів, майже як іграшковий. Але він дзвонив, тож вона підняла слухавку.
— Алло? Hola? Мене звати — me llamo — Каліша.
Але це була не іспанська дівчинка. То був хлопчик.
— Bonjour, vous m’entendez? — Француз. Bonjour — це французька. Інша мова, те саме запитання, і цього разу кращий зв’язок. Не набагато, але трохи.
— Так, ві-ві, я тебе чую! Де…
Але хлопчик зник, після чого задзвонив інший телефон. Каліша кинулася через комору в кімнату з солом’яними стінами і підлогою зі спресованої землі, більша частина якої була вкрита кольоровим в’язаним килимом. Це було останнє пристанище африканського воєначальника-втікача Баду Бокасси, якому перерізала горло одна з коханок. Хоча насправді його вбила група дітей за тисячі миль від цього місця. Лікар Гендрікс махнув чарівною паличкою — яка суто випадково була дешевим бенгальським вогником з Четвертого липня, — і містер Бокасса помер. Телефон на килимі був ще більшим, ледь не з настільну лампу. Щоб підняти слухавку, довелося піднатужитися.
Ще одна дівчинка, цього разу голос лунав чітко, як дзвіночок. Що більший телефон, то чіткіші голоси, здається.
— Zdravo, čuješ li me?
— Так, я добре тебе чую, що це за місце?
Але голос замовк, а задзвонив інший телефон. Той був у спальні з канделябром і завбільшки з ослінчик для ніг. Слухавку їй довелося підняти обома руками.
— Hallo, hoor je me?
— Так! Звісно! Звичайно! Не мовчи!
Він замовк. Гудка не було. Просто зник.