Раптом Люка обхопили ззаду чиїсь руки і здійняли в повітря. Люк заверещав від несподіванки, і на вухо йому загоготів Нікі.
— Як напудиш у штанці, то встанеш уранці і пустишся в танці!
— Пусти мене!
Натомість Нікі взявся гойдати його з боку в бік.
— Люкі-тідді-укі-делі-Люкі! Дрібноногий, куцоногий, кривоногий Люкі!
Він поставив Люка на підлогу, крутнув, підняв йому руки й схопився вихляти стегнами під музак, що линув із колонок під стелею. У Нікі за спиною стояли Каліша і Айріс та споглядали ці викрутаси з виразом «хлопці не дорослішають».
— Хочеш позмагатися, Люкі? Дрібноногий, куцоногий, кривоногий Люкі?
— Засунь свого носа мені в дупу і позмагайся за повітря, — відповів Люк і засміявся.
До Нікі пасувало одне слово (байдуже, в якому гуморі він був — поганому чи хорошому): «живчик».
— Крутий дотеп, — сказав Джордж, втиснувшись між двома дівчатами. — Я його на потім припасу.
— Тільки не забудь вказати автора, — мовив Люк.
Нікі облишив танці.
— З голоду вмираю, мій милий Юраю. Ходімо їсти.
Люк прочинив холодильник із колою.
— Я так розумію, безалкогольні напої тут безкоштовні. Платити треба тільки за бухло, цигарки та снеки.
— Ти все правильно розумієш, — сказала Каліша.
— І, е-е-е…
Люк указав на автомат зі снеками. Більшість можна було купити всього за один жетон, але Елліс тицяв у товар за шість.
— Це…
— Цікавишся, чи брауні «Веселий хлопчисько» — це те, про що ти подумав? — спитала Айріс. — Я сама не пробувала, але впевнена майже на всі сто.
— Атож, — відгукнувся Джордж. — Я свій кайф отримав, а на додачу — ще й висипку. У мене алергія. Ходімо вже їсти.
Вони всілися за один стіл. Замість НОРМИ тепер була ШЕРРІ. Люк замовив паніровані гриби, котлету з салатом і щось таке під псевдонімом «Ванільне крем-брюле». Може, в цьому химерному Дивокраї таки водилися розумні люди (місіс Сіґсбі аж ніяк не скидалась на дурепу), але меню складали точно не вони. Чи це в Люка так проявлявся інтелектуальний снобізм?
Він вирішив, що йому насправді байдуже.
Діти трохи погомоніли про свої школи, куди вони ходили ще за нормального життя — звичайні школи, наскільки зрозумів Люк, жодних спеціальних закладів для надміру розумних дітей. Також обговорили улюблені телепередачі й кіно. І все було добре, доки Айріс не підвела руку, щоб змахнути з ластатої щоки сльозу, і тоді Люк збагнув, що вона плаче. Не сильно, лиш трошки, але так, сльози були справжні.
— Уколів сьогодні не отримала, зате мені зміряли цю кляту температуру в дупі, — сказала вона, а коли побачила зачудований погляд Люка, то всміхнулася, від чого щокою скотилася ще одна сльозинка. — Нам ставлять ректальні градусники.
Решта закивали.
— Уявлення не маю чому, — сказав Джордж, — але це принизливо.
— Це дев’ятнадцяте століття, — сказала Каліша. — Певно, у них є на те причини, але…
Вона знизала плечима.
— Хто хоче кави? — спитав Нік. — Я принесу, якщо…
— Агов.
Це пролунало від дверей. Вони озирнулися і побачили дівчину в джинсах і топіку. Коротке волосся сторчма було пофарбоване в зелене з одного боку і в синьо-пурпурове — з другого. Попри цей панківський прикид, вона була схожа на казкове дитинча, що загубилося в лісі. Люк прикинув, що дівчина з ним приблизно одного віку.
— Де я? Хтось знає, що це за місце?
— Ходи сюди, сонце, — сказав Нікі й блимнув своєю запаморочливою усмішкою. — Тягни собі сідало. Скуштуй наїдків.
— Я не голодна, — відповіла новенька. — Одне мені скажіть — кому я маю відсмоктати, щоб звідси вибратись?
Так вони познайомилися з Гелен Сіммз.
Поївши, вони пішли на дитячий майданчик (Люк не проминув нагоди вимаститися антикомашином) і ввели Гелен у курс справ. Виявилося, що вона ТК і, як Джордж із Нікі, поз. Довела це, перекинувши на дошці кілька шахових фігур, що їх повиставляв там Нікі.
— І не просто поз, а крутезний поз, — сказав Джордж. — Дай-но я спробую.
Він примудрився перекинути пішака, чорний король трохи похитався — та й по всьому. Джордж відсунувся і шумно видихнув.
— Окей, Гелен, ти перемогла.
Люк спитав, чи вона переймається долею батьків.
— Не дуже. Батько в мене алкоголік. Мама з ним розлучилася, коли мені було шість, і вийшла заміж за, хто б міг подумати, ще одного алкоголіка. Тоді, мабуть, вирішила, що як не можеш їх подужати, то треба єднатися, тож тепер вона теж алкашка. Але я сумую за братом. Як гадаєте, з ним усе гаразд?