— Що таке МНФ? — спитала Гелен.
— Не знаю. Знаю тільки, що якщо він високий, то до Задньої половини дітям не слід давати потужні уколи.
— А ти знаєш? — спитала Гелен, повернувшись до Люка.
Люк похитав головою. Каліша колись про це згадувала, і під час своїх експедицій він пару разів чув, як дорослі використовують цю абревіатуру. Люк тоді думав заґуґлити «МНФ», але боявся, що десь там спрацює сигнал тривоги.
— Тобі їх ніколи не робили? — спитав Люк в Ейвері. — Потужні уколи? Особливі тести?
— Ні. Але робитимуть. У Задній половині. — Він серйозно глянув на Люка. — У лікаря Еванса можуть бути неприємності через те, що він зробив із Гаррі. Я на це сподіваюся. І я до смерті боюся цих вогників. І потужних уколів. Кре-е-епких уколів.
— Я теж, — сказала Гелен. — Теперішні уколи й так кепські.
Люк хотів розповісти Гелен з Ейвері про ін’єкцію, від якої в нього горло склепилося, або про ті кілька, від яких він блював (і на кожному вивергу бачив ті кляті цятки), але ж це такі дрібниці порівняно з тим, що тільки-но сталося з Гаррі.
— Агов, дайте дорогу, — сказав Джо.
Вони стали попід стіною біля плаката з написом «БУДЕ НАМ ЩАСТЯ». Повз них пройшли Джо і Хадад із тілом Гаррі Кросса. Карлос ніс дівчинку зі зламаною шиєю. Голова з боку в бік гойдалася на його руці, волосся звисало долі. Люк, Гелен і Ейвері не відводили від них очей до самого ліфта, і Люк піймав себе на роздумах, на якому ж поверсі розташований морг — на «E» чи на «F».
— Вона була схожа на ляльку, — почув Люк власний голос. — Так схожа на свою власну ляльку.
Ейвері, чий химерний пророчий спокій був звичайним наслідком шоку, заплакав.
— Я піду до себе, — сказала Гелен.
Вона поплескала Люка по плечу і поцілувала Ейвері в щоку.
— Побачимося завтра, хлопці.
Тільки не вийшло. Уночі по неї прийшли доглядачі в синій уніформі, і більше хлопці її не бачили.
Ейвері помочився, почистив зуби, перевдягнувся в піжаму, яка тепер лежала в Люковій кімнаті, і заліз у ліжко. Люк теж упорався у ванній, вмостився біля Ейвестера і вимкнув світло. Притулився чолом до чола Ейвері і прошепотів:
— Я маю звідси вибратись.
«Як?»
Не вимовлене слово — воно на мить засвітилось у нього в голові і згасло. У Люка вже трохи краще виходило вловлювати подібні думки, але тільки тоді, коли Ейвері був поруч, а інколи не виходило взагалі. Цятки (які Ейвері назвав вогниками Штазі) надали йому ТП, але небагато. Так само, як і ТК, — його теж завжди було небагато. Коефіцієнт інтелекту сягав вище неба, але в плані паранормальних здібностей Люк був сисунцем. «От би мені сили трохи більше», — подумав він, і на думку спала дідусева промовка «бажання в одній руці, гівно в другій — подивимось, яка швидше наповниться».
— Не знаю, — сказав Люк.
Він тільки знав, що надто довго тут перебуває — довше за Гелен, а її вже забрали. Скоро і по нього прийдуть.
Посеред ночі Ейвері збудив Люка від сну про Ґрету Вілкокс — Ґрета лежала під стіною, голова якось неправильно трималась на шиї. Від такого сну не шкода було прокидатися. Ейвестер скрутився, притулився до нього — самі гострі коліна і лікті — і трусився, мов песик під зливою. Люк увімкнув лампу біля ліжка. Сльози заливали Ейвері очі.
— Що сталось? — спитав Люк. — Поганий сон?
— Ні. Вони мене розбудили.
— Хто?
Люк роззирнувся, але в кімнаті було пусто, двері зачинені.
— Ша. І Айріс.
— Ти Айріс чув так само, як Калішу?
Оце новина.
— Раніше не чув, але… вони дивилися фільми, бачили цятки, потім — бенгальський вогник, потім обіймались і притулялись головами, я тобі вже розповідав…
— Так.
— Зазвичай потім стає легше, і голова деякий час не болить, але в Айріс розболілася одразу, як вони пообіймались, і вона почала кричати і ніяк не вгавала. — Ейвері говорив на тон вище за своє звичне сопрано, голос тремтів так, що Люка з ніг до голови проймав мороз. — Голова, голова, зараз лусне, бідна моя голова, припиніть, припиніть це хтось…
Люк добряче струснув Ейвері.
— Не так голосно. Нас можуть підслуховувати.
Ейвері зробив кілька глибоких вдихів.
— От якби ти чув, що в мене в голові коїться, як Ша. Я б тобі тоді все розказав. Уголос мені важко.
— Спробуй.
— Ша з Нікі хотіли її заспокоїти, але не вийшло. Вона дряпала Шу і намагалася вдарити Нікі. Прийшов лікар Гендрікс, у піжамі, і викликав червоних хлопців. Вони хотіли забрати Айріс.