— Можемо поговорити тут, — сказала хлопцям Морін. — Мікрофон тут є, але він уже давно не працює. Просто більше усміхайтесь, щоб як хтось побачив відео, то вирішив, що ви в мене жетони виманюєте. То що вас непокоїть? І коротко.
Пауза. Малий хлопчик почухав руку, посмикав себе за ніздрі, тоді глянув на Люка. Отже, Діксон просто за компанію прийшов. Питання були в Елліса. Стекгаус не здивувався — Елліс із розумних. Шахіст.
— Ну, — почав Люк, — це щодо того, що сталося тоді в кафетерії. З Гаррі і малими Ґ. Ось що нас непокоїть.
Морін зітхнула.
— Я про це чула. Така прикрість, але з того, що мені казали, з ними все гаразд.
— Справді? З усіма трьома?
Морін помовчала. Ейвері напружено дивився на неї, чухав руку, смикав носа і взагалі мав такий вигляд, наче йому хотілося в туалет. Зрештою Морін мовила:
— Зараз, може, і не все гаразд, принаймні не зовсім, бо я чула, як лікар Еванс казав, що їх перевели в лазарет у Задній половині. Там чудові умови.
— А що там ще…
— Тихо. — Вона застережливо підняла руку і роззирнулася. Картинка зіпсувалася, та звук був чистий. — Не питайте мене про Задню половину. Я про це не можу говорити, тільки скажу, що там добре, краще за Передню половину, і коли хлопчики і дівчатка поживуть там деякий час, вони відправляються додому.
Коли зображення відновилося, Морін уже обіймала хлопців. Притискала до себе.
— Ти дивись, — з захватом мовив Стекгаус. — Матінка Сміливість. Яка вправна.
— Тихо, — сказала місіс Сіґсбі.
Люк перепитав Морін, чи вона певна, що Гаррі і Ґрета живі.
— Бо вони скидалися… ну… на мертвих.
— Ага, всі діти так кажуть, — погодився Ейвері і особливо ревно смикнув себе за носа. — Гаррі засудомився, а тоді припинив дихати. І голова в Ґрети якось криво і неправильно сиділа на шиї.
Морін не поспішала, Стекгаус бачив, як вона добирає слова. Подумав, що вона б могла стати пристойним агентом розвідки, там, де збір інформації справді корисний. А між тим обидва хлопчики дивилися на неї і чекали. Зрештою вона мовила:
— Мене там, звісно, не було, і я уявляю, яка це страшна ситуація, але думаю, що виглядало воно набагато гірше, ніж сталося насправді. — Морін знову замовкла, а коли Ейвері ще раз смикнув носа, наче заспокоював себе, вона продовжила: — Якщо в малого Кросса були судоми — я кажу якщо, — то йому дадуть відповідні ліки. Щодо Ґрети, я була проходила повз підсобку і чула, як лікар Еванс розповідав лікареві Гендріксу, що вона потягнула шию. Скоріш за все, вона в гіпсі. А сестра біля неї. Ну, щоб Ґреті спокійніше було.
— Окей, — відповів Люк, наче з полегкістю. — Якщо ви в цьому певні.
— Наскільки мені це відомо, Люку, ось що я тобі скажу. Тут багато брехні точиться, але мене виховали так, щоб не брехати людям, особливо дітям. Тож наскільки мені відомо. А чому це так важливо? Ви непокоїтеся через друзів чи є якась інша причина?
Люк поглянув на Ейвері, який утнув ще один смик, і тоді кивнув. Стекгаус закотив очі.
— Господи Боже, малий, як хочеш поколупатися, то колупайся. Ця прелюдія мене вбиває.
Місіс Сіґсбі зупинила відео.
— Це заспокійливий жест, краще, ніж хапатися за промежину. Я вже достатньо цих хапачів перебачила, як дівчат, так і хлопців. А тепер помовч. Починається найцікавіше.
— Якщо я вам дещо розповім, ви обіцяєте нікому не розказувати? — спитав Люк.
Морін замислилась, поки Ейвері безперестанку мучив свій бідний шнобель. Тоді вона кивнула. Люк стишив голос. Місіс Сіґсбі викрутила гучність.
— Деякі діти поговорюють про те, щоб розпочати голодування. Ніякої їжі, доки ми не переконаємось, що з малими Ґ. і Гаррі все гаразд.
Морін і собі стишила тон:
— Які діти?
— Не знаю напевно, — відповів Люк. — Якісь новенькі.
— Передай їм, що це дуже погана затія. Ти розумний хлопчик, Люку, дуже розумний, і я певна, ти знаєш, що означає вираз «каральні заходи». Ейвері потім поясниш. — Вона впритул подивилася на молодшого хлопця, який виборсався з обіймів і затулив рукою ніс, мов захищався, мов боявся, що Морін сама зараз схопить його за носа або навіть відірве. — А тепер мені час іти. Я не хочу, щоб у вас, хлопці, були неприємності, і сама неприємностей не хочу. Якщо хтось спитає, про що ми тут говорили…
— Ми просили роботи, щоб дістати жетонів, — сказав Ейвері. — Зрозумів.
— Добре. — Морін глянула в камеру, відвела погляд, тоді розвернулася. — Скоро я звідси піду, додому. А до того — не дуркуйте. Не розхитуйте човен.
Вона підібрала ганчірку, нашвидкуруч протерла лоток в автоматі з алкогольними напоями, а тоді взяла кошик і пішла. Люк з Ейвері трохи потинялися, а тоді також посунули геть. Місіс Сіґсбі вимкнула відео.