Дома, в спальні. Милування стає одвертішим. Чоловік допомагає дружині роздягатися і робить це з майже тим самим смаком, як колись. Екран поступовно темнішає… Темрява…
Режисер, звичайно, до речі зробив тут затемнення… Велика тайна, що чиниться зараз у спальні подружжя, аж надто відома всім вам. А показувати речі відомі, старі й зрозумілі – не художньо…
На екрані темрява. В цій темряві чиниться велика тайна… Пам’ятайте про це… Одна, дві, п’ять хвилин.
Користуючись з нагоди, я хочу попросити вас, мій любий читачу, вибачити мене за отакий довжелезний вступ до мого роману, який починається власне лише оце зараз…
Ми знаємо, що на гною зростають чудесні квіти. Також гній є ґрунтом для тих ласощів, як скажімо, шампіньйон… Проте мій герой – є швидше квітка, ніж шампіньйон… Ну, так ось, – не міг же я примусити його виростати з повітря, ви б не повірили. Я дав йому прекрасний ґрунт: м’який, плодючий, ароматний, ніжний і теплий гній…
З темряви поступово виповзають контури великих літер…
Читайте.
ЧАСТИНА ПЕРША. Інтеліґент зачатий
Народження Інтеліґента
Сьома година. Мирно вистукує секунди маятник.
Молоточок мирно й безстрасно вдарив сім раз…
Почалось…
Йдуть години за годинами. Мирно вистукує секунди спокійний маятник… Нова людина народжується до життя. Ще несвідома й бездіяльна – вона вже причина страждання других людей. Дивіться.
Муки матері…
Обличчя матері на подушках. Голова кидається, як у корчах, на всі боки в нестерпних муках.
Лікар стоїть біля ліжка. Він професійно солідний, товстий, цілком певний себе. Ріденьке волосся акуратно зализане.
Багато разів вже бачив цей пузатий літній мужчина з’явлення нового життя. Давно вже це з’явлення згубило для нього всякий елемент значности. «Акт дітонародження» – що може бути звичайнішого?
– А може й справді так?..
В сусідній кімнаті батько схвильований, збурений, розкуйовджений, нервово бігає з кутка в куток.
Ви бачите, як він одночасно і намагається і чути, і не слухати того, що діється отам, за дверима, в тій кімнаті, що так багато років була знайомою і звичайнісінькою собі спальнею, а зараз зробилася раптом повною якогось нового змісту, таємничого й навіть моторошного…
Години йдуть за годинами. Маятник мирно й спокійно лічить секунди життя.
Голова матері, мов у корчах кидається на подушках в нестерпних муках.
Обличчя лікаря професійно спокійне.
Постать батька невпинно бігає по сусідній кімнаті.
Муки батька
Години йдуть за годинами. Маятник мирно й байдуже відбиває секунди за секундами.
Батько, наче замкнений у кімнаті, безглуздо бігає з кутка в куток. Кинувся до фотеля в повній знемозі, але в той же час схоплюється. І знову – з кутка в куток. Здригує й завмирає при кожнім звуці з сусідньої кімнати.
Читач-мужчина зрозуміє його. Мужчина, створений для діяльности, не знає катування, гіршого, ніж бездіяльність… Аджеж треба щось зробити, втрутитися в цей жах! – Драма. Нічого, розумієте? нічого зробити не можна… І оці дикі, звірячі, несамовиті крики…
Обличчя жінки. Брутальне, шалене страждання.
Лікар потроху починає хвилюватися.
«Випадок» виходить тяжчий, ніж здавалося. Справа тут не в стражданні, ясна річ, – його лікар не бачить, воно природнє, – але він починає професійно турбуватися.
Батько, почувши зойк, вже надто божевільний, стоїть розгублений, безтямний і безглуздо дивиться на стіни. В кутку – образ. Зненацька батько підходить до кутка, хоче стати навколішки… Знову крик, – батько схопився, з розпачем махнув рукою і знову забігав з кутка в куток…
Муки лікаря
Обличчя лікаря блищить, спітніло. Зализане рідесеньке волосся розкуйовджене.
Втрачено значну частину солідности. Страждає професійна певність у собі. Зачеплено врешті самолюбство.
Години йдуть за годинами. Маятник мирно й невпинно вистукує секунди, з яких ці години складаються.
Обличчя лікаря стає щораз більш тривожне.
Змучене обличчя матері, – вона знесилена…
Лікар дивиться на годинника…
Маятник мирно й спокійно відстукує секунди.
Стрілки на цифербляті показують шосту годину.
Лікар кудись нахилився, підводиться з щипцями в руках. Підійшла фельдшериця. Її обличчя втомлене, але байдуже.
Вона одна не брала жадної участи в подіях. Вона вартує по годинах. Цих годин за її життя було так багато, що якби вона дозволила собі «переживати» їх, вона давно була б позбавлена можливости заробляти… Вона, що все своє життя присутня при народженнях, спокійна, як могильник…