але дурний натяк на духи – я таки не дарував! – вимагав гідної відсічі.
– Знаєте що!..
– Знаю, все знаю, – перебив таксист. – Вас це, зрозуміло, не стосується, але часто так буває: везеш якусь дамочку з ресторану, видно, з порядної сім’ї, а чоловіка поруч не видно. Підсаджує її в машину якась гопкумпанія, найвусатіший ручки цілує. Скаже вона свою адресу, а потім за півкварталу машину зупиняє і купує чоловікові на вечерю молочні сосиски, грамів двісті, мовляв, наробилася, та про тебе не забула, по роботі в чергах парилася...
– Всяко буває, – сказав я і підозріло подивився на свою половину. Вона відповіла гнівним поглядом.
– Але найгірше, – розпатякував далі таксист, – коли подружжя в таксі розплачується. Оце комедія! Якийсь жебрацький водевіль! Чоловік одразу першим вискакує, ніби за ним чорти женуться. Щоб не пекти раків, поки дружина мідяки відраховує...
Мене кинуло в жар, я гарячково пригадував, у яку кишеню сховав заповітну троячку.
– Вибачте за балаканину, це професійне, щоб за кермом не закуняти. Вас не стосується – одразу видно, ви благородна людина. Зважте, таксисти не помиляються: ви науковець, у гарному чині. От і приїхали!
Дружина кулею вилетіла з машини.
– Прошу! – гречно сказав я, вручаючи водієві троячку. – Здачі не треба!
– Дякую, дорогий науковцю! – з гідністю відповів він.
Я поблажливо поплескав шофера по плечу.
– І все ж ви переоцінили свої здібності. Я не науковець, а інженер, правда, кгм... старший. Отож не такий вже ви й психолог!
– Можливо, – погодився таксист. – Зате маю троячку! – І він помахав перед моїм носом моєю ж асигнацією. –А на лічильнику вісімдесят п’ять копійок. Це варто психології, га?..
НЕПІДСУДНІ
Затримані розмахували сап’яновими посвідченнями й голосно обурювалися:
– Це вам так не минеться!
– Може, й зірочки з погонів полетять!
Лейтенант Володимир Волинський зітхнув. За час роботи в міліції з нього словесно зняли стільки зірок, що ними можна було б вистелити Чумацький Шлях.
– Доповідайте, Іване Івановичу, – звернувся Волинський до сержанта.
– У Парку культури і фізкультури оцей громадянин у кепці вигукнув: «Каландровський нас заріже!» А оцей лисий громадянин без кепки застеріг його: «Не горлай, навкруг люди!» І вони хутенько подалися в гущавину, до альтанки закоханих, де, як відомо, постійно збирається алкоголічний елемент. Я, звісна річ, –за ними. В альтанці вони розробляли якийсь темний план. Той, що в кепці, кричав: «Каландровського треба усунути!», «Каландровський накапає!», «Каландровський багато знає!» Лисий без кепки хрипів: «Твоя справа підставити ніжку, мені легше буде його добити...»
– Пахне несвіжим детективом, – зазначив Волинський, перебираючи посвідчення затриманих.
– Кримінал, – розвів руками сержант, який не знав слова «детектив».
– Ви, ви... Це сваволя. Ви жартуєте з вогнем!.. – хрипів лисий без кепки.
– Погони... зірочки злетять... – вів підголоском у кепці.
– Хто такий Каландровський? – запитав Волинський.
– Не ваша справа... Негайно відпустіть!
– Відпустіть, бо буде вам, буде!
– Хто він? – повторив лейтенант.
– Не має значення...
– Для вас не має, а для нас має. І для Каландровського теж. Підніжка, добити, усунути – ваші слова?
– Це фігуральні вислови!
– Ви з нас гангстерів не робіть, ой буде вам, буде...
– Це гіпербола!
– Образне слово? – надав своєму голосу наївності лейтенант.
– Звичайно! – зрадів лисий без кепки. – Художнє перебільшення!
– Та воно ж, трясця його ма... – зрадів у кепці.
– Хто такий Каландровський? – нудно запитав Волинський.
– Ах... ма... кгм... Та дався вам цей критикан! – спохмурнів лисий без кепки.
– Вискочка! – висловився той, що в кепці.
– Ага, прояснюється, – посміхнувся лейтенант. – Отже, він працює у вас?
– Так... – вичавив із себе лисий.
– Ну і чим Каландровський не подобається вам, начальнику цеху? – напрямки пішов Волинський. – Він нероба, бракороб, нехлюй?
– Як вам сказати... – почав лисий начальник цеху.
– Так чи ні? – перебив його лейтенант.
– Ніі...
– Ясно! Запитання до майстра цеху.
– Давай! –сказав той, що в кепці.
Кваліфікація Каландровського?
– Слюсарналадчик, шостий розряд, багато на себе бере, носиться з модернізацією, як дурень з торбою, капає директору, а пов’язати станки в поток це така халепа, що з рік план горітиме, а потім накинуть ще, і морока з новою вентиляцією, бо мехлінія вимагає, щоб...