– Ясно! – зупинив Волинський майстра в кепці. – Значить, розправляєтеся з раціоналізатором? І що ж ви пришиєте Каландровському – критиканство, склоку, маніловщину?
– Не перебільшуйте своїх повноважень, лейтенанте! – оговтався лисий без кепки.
– Ой, буде вам, буде! – заторохтів у кепці.
– Можете йти! – перебив лейтенант, простягаючи документи.
– Сподіваюся, це непорозуміння залишиться між нами? – недбало кинув начальник цеху.
– Будемо сподіватися разом, – охоче відгукнувся Волинський–А там, диви, і народний контроль приєднається...
Двері грюкнули.
– А я думав – рецидивісти, – розвів руки сержант.
– Це як подивитися, – зітхнув лейтенант.
КОНТЕКСТИ
Парадокс еволюції: і в дурнів є зуби мудрості.
-
Добув зза пазухи філософський камінь і торохнув ним опонента.
-
Так боявся відповідальності, що підробляв власний підпис.
-
Дрібниці життя – мікроінфаркти.
-
Коли настає склероз, так хочеться поділитися своїми думками!
КИМ БУДЕ ВАЛЬОК?
Відзначали десятиріччя Валька.
Вечеря була лукуллівською.
Гості відкинулись у зручних фотелях, як римляни після симпозіуму.
– Уф! – відсапувався господар. – Якби хто сказав мені десь у сорок шостому, що отак молотити будемо, пику набив би за ідеалізм.
– Згадав! Мене тоді й на світі не було, – кокетувала господиня. – Я про інше думаю, як при такому життєвому рівні фігуру на рівні втримати? На дієту сісти?
– Хай на Заході режимлять, – не схвалив господар, – там раціони на дистрофіків розраховані. А я люблю, щоб в тілі...
– До кави, рідні, до кави, – припрошувала господиня. – Змішала «плантейшен» та «арабіку». Закачаєтесь!
– А Вальок щось на фні змендельсонить для кайфу, – підтримав господар. – Ану, Вальок, влупи по клавішах, щоб не розсохлись!
Іменинник поважно вибренькав класику.
– Ще в ізостудію ходить і в хореографічну секцію, – шепотіла господиня, – оце про іноземні мови домовилась...
– Ехма! Культура! – розчулився дядько Спиридон. – Йди сюди, Ріхтер. Сідай дядькові на коліна. Артистом будеш, племінничку?
– Таке скажете, дядьку! – розсудливо мовив іменинник. – Хіба без блату в народні проб’єшся? А всі інші – кловуни, потаскуни.
– То катай до мене, разом пошахтарюємо, – засміявся Спиридон. – У нас без блату, аби руки золоті й голова світла.
– Пупок рвати, килу наживати? – батьковим голосом прорік Вальок.
Спиридон похлинувся кавою.
– В науку давай, Вальок! – кинув клич Дормидонт, аспірант.
– Ха! Наука! – маминим голосом мовив іменинник. – Очі в окулярах, а зад голий.
Аспірант вдавився цукеркою «Космос».
– Ну жартівник! – прийняла естафету тітка Малайка. – Ну Тарапунька, Ільченко й Карцев! В радіо катай, у нас гумор у шані.
– Ха! Не смішіть, тьотю. Мама каже: лопоче щодня наша радіодама, а шубу пристойну ніяк вибалакати не може.
Маланка вимкнулась.
– Що мелеш! – бахнув кулаком господар.
– Обережно, чеський сервіз, – зойкнула господиня. – У синулі жар, грип, мабуть, пандемія ходить австралійська. Подивись, Парфентію, ти ж лікар...
– Ортопедом ти, зрозуміло, не будеш, – одразу поставив діагноз Парфентій, садовлячи спадкоємця на коліна.
– Ще чого, дядьку! – батьковим голосом мовив Вальок. – Сім років штани терти, щоб у костоломи вибитись...
– Здоровий! – жорстко поставив діагноз Парфентій. – То ким будеш, симулянте?
– Писателем можна, – відповів іменинник. – Наш сусіда анонімки писав, як романи. Тато й мама хвалили – оце писатель! Інвалідного «Запорожця» й трикімнатну квартирю виписав.
– Замовкни! – гахнула чашку господиня.
Гості розтанули, як привиди. Ні тобі – дякую! – ні тобі – до побачення! На англійський манір.
Лише бовванів у кутку монументально мовчазний Гервасій.
– Так їх, Вальок! – загув він, перехиляючи десертний коньяк просто з пляшки. – Я в меблевому магазині, приміром, а всього навалом. Академіки, бува, руку тиснуть...
– Вас скоро посадять, – сказав Вальок татковим голосом. І з маминим зітханням додав: – Бо гуляєте, як інтурист.
– От спасибі! Сердечне вам мерсі, свояки! – зійшов на поросячий вереск монументальний Гервасій. – Як кажуть, вік не забуду!
І вимівся, як вихор, не випускаючи пляшки.
Так ніхто й не дізнався, ким буде Вальок. До вух Гервасія ще долинув його зойк:
– Ой, не буду! Ой, не буду!