Скреготнув селектор, і почувся стереоогидний голос завгара:
– Поза чергою візьми ракету. Профілактикадва.
Зачудований Двірниківський викотився у гараж. На ямі справді стояла невеличка ракетка. Біля неї юрмилася автослюсарівська братія.
З бічного люку, як із старого «Запорожця», крекчучи, видряпався огрядний космонавт з пласким обличчям.
«Селюк, – подумав Двірниківський. – Облапошимо».
А вголос сказав:,
– Хитра штука!
– Елементарна, – стенув плечима космонавт. – Сімнадцять гайок, чотири шпильки.
– Якнеяк – ракета! – торгувався Двірниківський. – Лайнер всесвіту!
– Від сьогодні ракети по профілактиці прирівняні до «Жигулька», – пояснив космонавт. – Газет не читаєте?
– Читаємо, – невпевнено сказав Двірниківський (він і справді дещо читав, а саме – програми телебачення, лотерейні таблиці та некрологи).
І машинально видав:
– Навар буде?
Космонавт розгублено помацав кишені оранжевого комбінезона.
– Десятку дам...
– Мало!
– А прокурор додасть, – розсудливо сказав космонавт.
– Шуруйте, слюсарнки, в темпі, – індиферентно розпорядився Двірниківський.
І пірнув до закапелка. Та селектор швидко відірвав його від теплих підшивок:
– Вже зляпали, механік! У них змащення – на автоматиці. Закривай наряд.
«Халтурнули? – подумав Двірниківський на ходу. – Ні, на перший раз побояться».
Космонавт стояв біля відчиненого люка. Хлопці для годиться шатирили ракету ганчірками.
– Давайте червінець, – кинув Двірниківський. – І полум'яний привіт марсіянам.
– А пробний виліт? – спитав космонавт.
– А летіть хоч під три чорти! – звично підсумував сервіс Двірниківський.
– Чому я? Хто лагодив, той і випробовує, – відповів космонавт. І не встиг механік отямитися, як причепаклієнт вхопив його обіруч і вкинув у люк.
Двірниківський ляпнувся у пілотське крісло, відзначивши його амортизаційні якості. У люку з’явилося пласке обличчя:
– Зелена кнопка – газ. Червона – гальмування. Повороти – кермом, як в машині. Жовтий промінь на екрані– ваш курс до околиць Волопаса. Суміщуйте з променем стрілку напряму – і всі діла. І не метляйтеся по узбіччях, бо КАІН – космічна автоінспекція – зажене на штрафмайданчик аж у сузір’ї Дракона. Там покукурікаєте!
– Заявляю протест! – рипнувся Двірниківський. – Вимагаю засідання профкому!
– Старт автоматичний! – вів своє космонавт. І люк одразу хряпнув. Заблимали прилади. Ракета загула й завібрувала, як холодильник після ремонту реостата.
Механікове серце йойкнуло і провалилося у шлунок – він зрозумів, що летить.
Проте ракета йшла легко, як «Волга» в експортному варіанті. І перший переляк минув.
«Так, – оговтався Двірниківський, маніпулюючи кермом, –повернуся– здеру командировочні... і підйомні... і за швидкість... і за невагомість... і за шкідливість... Сам увесь фонд зарплати з’їм! Я їм покажу експеримент!»
У бічні ілюмінатори підморгували велетенські зорі. Навстріч вигулькнув метеоритний щит: «Підвищимо видобуток солі у районі Чумацького Шляху!»
«От дають!» – подумав механік, закладаючи віраж.
Але на курс повернувся без пригод. Попереду метлялася кометка з довгим газовим шлейфом.
«Хуліганить, – розсердився Двірниківський. –А карбюратор не регульований».
Почав гальмувати. У бічні ілюмінатори вдарили червонясті бризки.
«Гальмівна рідина! – обпекло. – Спрацьовані прокладки поставили. Халтурники!»
Хід зразу ж прискорився. Кометна крутилася на курсі, як п’яна.
Двірниківський безнадійно тис червону кнопку. «Тактак, – билося у скронях, – манжети не замінили, троси не підтягнули».
«Обійду на швидкості, – знайшовся, – газ!»
Ракета пішла, як застояний кінь. Почулося: чмихчмих! Рвонуло: впередназад, впередназад! Механік ледь не розтрощив лобом екран.
«Карбюратор! – здогадався. –Не прочистили. Голку не змінили. Насосом прокачали – і все! Бракороби!»
Кометка, яка виросла до розмірів БелАЗа, теж засмикалася. «Наша профілактика! – майнула божевільна думка. – Розжену всіх. І себе! Тільки б повернутися!»
– Дзень! – почулося. Ракету завалило ліворуч.
«Стабілізатор відвалився! – визначив дев’ятим чуттям
механік. – Підпаяти не додумались».
– Дзень! – ракета завалилася праворуч. Туди ж шугнула кометкакометулякометище!
«Все!» – подумав Двірниківський, вдавлюючись у крісло.
І туттаки ракета влипла в комету...
– Механік, живий? – почувся вереск.
Двірник івський розкрив очі і побачив, що лежить на моріжку, а над ним заливається слізьми Боря –шофер ремонтної літучки.