Вийшов на працю. Все валилося з рук, бо зранку мені добряче попсували нервову систему. Під час ленчу (куліш зі свининою, ряжанка і кавуни) Люська і Колька кричали, що я симулянт плюс опохмелянт. Я не лишився в боргу і обізвав Люську активісткою. Тут мене з’їли всі гуртом, а закусили Лесем Бігуді.
В обід знайшов у сметані муху. Маю підозру, що це робота Вольдемара – Володьки Чепігонця. На обіді я ловив на полі мух І складав їх у портмоне. За вечерею непомітно висипав їх у компот Чепігонцю. Зуб за зуб!..
Ура! Сьогодні вперше вибив норму! Тіло аж гуде! Жаль, що не підвернувся кореспондент. Маміта підкинула телеграфом тридцятку. Леся Бігуді нарешті виписали з карантину, і ми на радощах поперли у магазинчик, який діди називають «монополькою». Зустріли біля стойки (тут за неї править діжка) знайомих механізаторів і вирішили напоїти їх. Як вони донесли нас до хати Степаниди Степанівни, ми не запам’ятали...
Зранку мене страшенно нудило. Я вирішив не добивати своє здоров’я (воно дається один раз!) і на роботу не пішов. Лесь сказав, що вихований на гуманістичних традиціях, і його совість не дозволяє залишити товариша в біді.
Бабка Степанида порадила нам ретельніше берегти своє здоров’я, тим паче, що сто років тому по цих місцях пройшла чума. Кепкує, чи що? Все ж вирішив із завтрашнього ранку чистити зуби.
Ходили в «монопольку» для повернення апетиту і по дорозі бачили у вікні сатири карикатуру: я і Лесь прикриваємося щитами у вигляді лікарняних бюлетенів і відбиваємо атаку помідорів пляшкамибулавами. Пошлість! Примітив!
З горя взяли пляшку коньяку, хоч мали намір пити тільки пиво...
Вів ля мезон! Нарешті їдемо додому. Правда, радість зустрічі була дещо затьмарена. На урочистих зборах усі одержали грошові премії, а Люська, Колька і Володька ще й фотоапарати. Мені ж і Лесику дісталася грандуля і гвалт, що ми недостойні, що з нами буде окрема розмова в альмаматер. Ха! Чхати я хотів! В альмаматер ще не знають мою матір! Застарілий плеврит, та її істерика, та лантух нових медичних довідок свою справу зроблять!
А загалом настрій бадьорий, тонус підвищений, загар африканський, ще й прибавка на п’ять кілограмів живої ваги... Що там не кажіть, а трудове життя на лоні при» роди якось облагороджує людину!
А СОЛОВІЙ НА КАЛИНІ
Чарівні, мов сама юність, столичні молодята Тетяна та Євген звихорилися по весіллі подалі од світу – в карпатську хатину, що примостилася на далекому груні. Одинокі газда та газдиня приголубили їх, мов рідних.
Першого спільного вечора протрембітав газда у всесвіт честь молодим, і здригнулася хатина від здравиць та дріботушок під транзистор. Вгинали долівку навперейми, допоки не гепнулися столичний легінь та місцевий кожум’яка на дубову лаву.
– А я таки добряче вигуляла вашого чоловічка! – піднесла переможний келих моторна газдиня.
– За любов! – виголосила юна леді.
Смерічки й потічки, червона рута й сиве зілля ромену, щебетливі гаї й звивисті плаї, груні й полонини поволі розкривали молодятам свою щемну пісенну таїну. Із напівсфери неба зоріли близькі зірки на золотий та чорний діаманти – пшеничночубого юнака та смагляву юнку – в зеленій духмяній оправі Карпат. А може, ввижалися зіркам найяскравіші світила – кохання подвійні сонця.
О лірико, чому так заблизько від тебе, на відстані людського тяжіння, палахкотять протуберанці сатири! Ех, білявко й чорнявка! Ще точився медами заповітний місяць, як єдність протилежностей перейшла у боротьбу.
Якось молодята спустилися на роздоріжжя цивілізації і флори. І тут у буковій ресторації «Під березовим дубом» медвяна квітка прив’яла від краплі скипідару.
Тетяну запросив до танцю джинсовошкіряний ковбой Роберт, і вони вшкварили «бебікозачок» під овацію всього екзотичного шинку. Євген туттаки підхопив опасисту подругу ковбоя Матильду, і вони врізали під бурю оплесків «дарлінгбариню».
– Бухла і лабухів! – вигукнув Роберт. І заголосив на честь знайомства арію зайвої людини Євгенія «Ужель та самая Татьяна...»
Євген також замовив вино і музику. І виконав арію зайвого аристократа Роберта «Кто может сравниться с Матильдой моей...»
Діставшись свого гірського притулку, молодята вперше вклалися нарізно: вона – на ліжку, він – на скрині.