Зупинімся ще на проблемі взаємин між центрально-східньою і західньою частинами України. Відповідає правді, що національно-визвольний рух робив в останній, у порівнянні з першою, враження більшої політичної скристалізованости. Але пам’ятаймо про причини. Протягом десятиліть національна свідомість росла з стихійною силою і на центральних та східніх землях, але обставини не давали їй там змоги як слід себе оформити організаційно. Чейже українці в Австрії, і навіть пізніше під Польщею, користувалися свободою слова, друку та об’єднань, яка ніколи не існувала на тих теренах, що перебували під царським, а згодом під комуністичним пануванням. Проте репрезентативні особистості та провідні ідеї новітньої України переважно походили власне з осередньо-східніх земель. Навіть “інтеґральний націоналізм”, що його багато дослідників схильні розглядати як суто західньоукраїнську течію, мав за свого духовного ментора та головного ідеолога одного східньоукраїнського публіциста{50}. Одним з ляйтмотивів новітньої української історії є постійна взаємодія по східньо-західній осі. Всяка оцінка потенціяльних можливостей української справи, що не враховує цієї закономірности, зраджує цим свою неознайомленість з внутрішньою динамікою українського історичного процесу.
Гідне уваги, що Армстронґ, говорячи про окремі західньоукраїнські території, ставить національну свідомість Волині та Закарпаття на приблизно одному щаблі з Галичиною. Не можна відмовити йому рації. Чейже, наприклад, Волинь служила як оперативна база для партизанських дій Української повстанської армії. Але цей порівняно високий рівень національної свідомости у згаданих двох областях був наслідком зовсім недавної еволюції. Перед 1914 роком Волинь (тоді в Російській імперії) і Закарпаття (тоді у складі Угорщини) належали до найбільше відсталих у своєму національному розвитку частин України. Факт, що ці дві території могли пережити таке глибоке національно-політичне відродження протягом лише одного покоління, повинен спонукати до задуми тих обсерваторів, що схильні недооцінювати динамічний аспект української справи.
Армстронґ устиг зібрати в ході свого дослідження багато оригінальних матеріялів: видані і невидані документи, річники тогочасної преси, тяжко доступні еміґрантські брошури; крім цього, шляхом інтерв’ю в Европі і Сполучених Штатах він зібрав свідчення багатьох учасників і самовидців подій. Автор пересіяв цей різноманітний матеріял з критичною проникливістю і упорядкував його згідно з одним послідовним пляном. Оскільки ця студія являє собою піонерську експедицію в науково ще не досліджений терен, нічого дивного, що знаходимо в ній деякі хиби, які проте не позбавляють книгу її загальної вартости. Належить особливо відзначити прикмети інтелектуальної чесности та об’єктивности, що з ними автор підійшов до своєї тема Армстронґ уміє поєднати критичну здистансованість з людською теплотою. Його опінії звичайно зрівноважені; якщо він інколи робить промахи, то це проходить скоріше з надміру, ніж з недостачі обережности, - а з цих двох крайностей перша є менш небезпечною. Книга Армстронґа залишиться в американській науковій літературі про Східню Европу як вклад тривалої вартости.
УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА Й ІДЕЯ СОБОРНОСТИ{51}
Не може бути двох думок про те, що найбільше дотеперішнє досягнення нашої політики на еміґрації - це постання Української Національної Ради{52} та реорганізація Державного Центру Української Народньої Республіки. Від цієї знаменної події, що сталася влітку 1948, відділяє нас уже більше як півтора року. Тому маємо змогу оцінити її з деякої відстані. Пора переглянути пройдений шлях, зробити підсумки і спробувати визначити перспективи дальшого розвитку.
Епохальне значення УНРади в тому, що наша новітня історія ще не знала об’єднання політичних сил на такому широкому фундаменті. Треба виразно відмітити факт, нашою громадськістю звичайчо недобачуваний: Українська Національна Рада, бувши продовженням традицій нашої державности доби визвольних змагань, рівночасно позначає великий проґрес української політичної думки в порівнянні зо станом 1917-1921 рр. Обоснуванню цієї тези присвячуємо цю статтю.