Тургут обійняв його за плечі, а Хелен узяла за руку. Я мимоволі подумав, що бачу, як вдруге за годину вона виявляє ніжність до пораненого. Тургут почав розпитувати друга турецькою, а за кілька хвилин глянув на нас.
— Містер Ерозан говорить, що незнайомець прийшов до нього у квартиру рано-вранці, коли ще було темно, і загрожував, що вб’є, коли той не відкриє йому бібліотеку. Коли я зателефонував, вампір був поруч із ним, але він не наважився попередити мене. Коли незнайомець почув, хто телефонує, він поквапився, сказавши, що в архів треба йти негайно. Містер Ерозан боявся не підкоритися, а коли вони приїхали сюди, незнайомець почекав, поки мій друг відкриє коробку. Щойно вона відкрилася, як цей диявол накинувся на нього, притиснув його до землі — мій друг каже, що це чудовисько було неймовірно сильним, — й уп’явся зубами в шию містера Ерозана. Це все, що він пам’ятає, — Тургут засмучено похитав головою.
Містер Ерозан раптом схопив Тургута за руку й почав щось палко говорити йому турецькою.
Тургут мовчав хвилину, а потім узяв руки друга у свої, вклав у них чотки й тихенько йому відповів:
— Він сказав мені, що розуміє: варто цьому дияволові вкусити його ще два рази, і він стане таким самим. Він благає, щоб у такому разі я вбив його власними руками.
Тургут відвернувся, але я побачив сльози в його очах.
— До цього не дійде. — обличчя Хелен набуло суворого виразу. — Ми знайдемо джерело цієї чуми.
Я не знав, кого вона мала на увазі: злого бібліотекаря чи самого Дракулу, але коли я побачив, як вона стисла зуби, то відразу повірив, що будуть знищені обидва. Одного разу я вже бачив її обличчя таким: тоді ми сиділи в кафе за столом і розмовляли про її батьків. Саме тієї миті вона присяглася знайти свого брехливого батька й викрити його перед усім науковим світом. Може, я помилявся, а може, її місія в якийсь момент перейшла до іншої мети, і Хелен сама цього не помітила?
Селім Аксой ходив за нами, і зараз він щось заговорив турецькою. Тургут кивнув.
— Містер Аксой нагадав мені, що ми прийшли сюди у справі, нам треба братися до роботи, і він має рацію. Незабаром прибудуть інші вчені, і нам доведеться або зачинити архів, або відкрити його публіці Він сказав, що сьогодні попрацює тут бібліотекарем. Але спочатку треба сховати документи й подивитися, що зникло. Передусім треба віднести мого друга в безпечне місце. Містер Аксой також хоче показати нам якісь архіви до приходу відвідувачів.
Я відразу почав збирати розкидані документи, і мої гірші побоювання підтвердилися.
— Оригінали карт зникли, — похмуро повідомив я.
Ми обшукали сховище, але карти того дивного регіону, контури якого нагадували дракона, зникли. Нам залишалося припустити, що вампір сховав ці карти ще до того, як ми прийшли. Це була страшна думка. Звичайно ж, у нас були копії, накреслені рукою Россі й Тургута, але саме оригінали, як мені здавалося, могли розповісти про те, де перебуває Россі, це була найближча до нього ланка з тих, які я будь-коли мав.
На додаток до втрати такого скарбу, мені спало на думку, що злий бібліотекар може розкрити таємницю до того, як це зробимо ми. Якщо Россі знаходився в могилі Дракули, де б вона не була, у лихого бібліотекаря зараз з’явився гарний шанс потрапити туди раніше від нас. Сильніше, ніж будь-коли, я відчув необхідність і неможливість пошуків мого улюбленого куратора. Нарешті (ця думка знову повернулася до мене) Хелен була тепер цілком на моєму боці.
Тургут і Селім про щось говорили поруч із пораненим бібліотекарем, потім, мабуть, звернулися до нього, бо він спробував підвестися, показуючи кудись у далекий кут сховища. Селім зник, але повернувся за п’ять хвилин із маленькою книгою. Вона була обтягнута червоною шкірою, досить потертою, але із золотавим написом арабською мовою. Він поклав її на найближчий стіл, пошукав щось у ній, а потім кивнув Тургуту, який складав свій піджак, щоб зробити подушку під голову для свого друга. Тепер містерові Ерозану було значно зручніше. Я увесь час поривався запропонувати, щоб ми викликали «швидку допомогу», але відчував, що Тургут, мабуть, знає, що робить. Він підвівся й підійшов до Селіма, вони кілька хвилин говорили про щось, у той час як ми з Хелен не зважувалися подивитися одне одному в очі — ми обоє на щось сподівалися й боялися подальшого розчарування. Нарешті Тургут підкликав нас.
— От що хотів показати нам Селім Аксой цього ранку, — серйозно сказав він. — Правду кажучи, я не знаю, чи це якось стосується нашого дослідження, хоча я все-таки прочитаю це вам. Цей том було складено на початку дев’ятнадцятого сторіччя видавцями, імен яких я ніколи раніше не зустрічав — це історики Стамбула. Вони зібрали тут усілякі відомості, які могли знайти про життя в Стамбулі в перші роки життя міста, починаючи з 1453, коли султан Мехмед захопив місто й оголосив його столицею своєї імперії.