Я закінчу, прогуляюся трохи в лісі. Треба багато про що подумати і просто необхідно провітрити голову.
Мій любий друже!
Минуло два дні, і я не знаю, як описати тобі їх, та й взагалі чи розкажу це кому-небудь. Ці два дні змінили все моє життя. Вони сповнили мене як надією, так і жахом. Сталося так, що я перетнув певну межу та ввійшов у нове життя. Що з цього вийде, я не можу сказати. Я найщасливіша і найстривоженіша людина у світі!
Два вечори по тому після останнього написаного листа я знову зустрівся з тим ангелом, про якого писав тобі, і наші розмови привели до несподіваних змін — до поцілунку, після якого дівчина втекла. Я не міг спати цілу ніч, а коли настав ранок, я вийшов зі своєї кімнати й пішов у ліс. Там я погуляв трохи, раз у раз сідаючи на камінь або на пеньок. Був ніжний зелений ранок, я всюди бачив її обличчя між деревами й у самому світлі Я багато разів думав, що мені треба відразу піти із села, бо я вже, мабуть, скривдив її.
Отак минув цілий день. Я гуляв, потім повернувся в село тільки на обід і щосекунди боявся, що можу зустріти її там, водночас сподіваючись, що так і станеться. Але її ніде не було видно, і ввечері я пішов на наше місце. Я думав, якщо дівчина знову прийде туди, я щосили намагатимуся вибачитись і пообіцяю, що ніколи більше не потривожу її. Саме тоді, коли я вже втратив надію зустрітися з нею й вирішив, що дуже скривдив її й мені доведеться піти з села наступного ранку, вона з’явилася серед дерев. Вона була у важкій спідниці і чорній жилетці, її гладко зачесана голівка блищала, як чорне відполіроване дерево, а коса звисала через плече. У неї були темні перелякані очі, а сяйво, що йшло від неї, змушувало битися моє серце шалено.
Я розкрив рота, щоб сказати їй щось, і цієї миті вона побігла через галявину, що розділяла нас, і кинулася мені в обійми. Із здивуванням я збагнув, що дівчина повністю віддавалася мені, і наші почуття невдовзі перейшли в інтимність, таку ж чисту й ніжну, як і несподівану. Ми могли легко розмовляти одне з одним — щоправда, якою мовою, я дотепер не знаю — і я бачив увесь світ і, напевно, все своє майбутнє в глибині її темних очей із густими віями, по-азійськи вигнутих до внутрішнього куточка.
Коли вона пішла, а я залишився сам, тремтячи від своїх почуттів, то намагався збагнути, що я наробив, що ми накоїли, але мене поглинало щастя і заважало думати.
Сьогодні я теж чекатиму її, бо не можу нічого із цим вдіяти, бо все моє життя тепер полягає в тому, аби бути одним цілим із людиною, такою не схожою на мене й такою близькою, що я сам ледве розумію, що трапилося.
Мій любий друже (якщо я все ще пишу тобі)!
Чотири дні я жив у раю — дні, сповнені любов’ю до ангела, — жодні інші слова тут недоречні, — це кохання.
До жодної жінки раніше я не відчував того, що почуваю зараз у цьому далекому, чужому місці. У мене було мало часу, щоб подумати, аби розглянути цю ситуацію зусібіч. Думка про те, що мені доведеться покинути її й більше ніколи не побачити, здається мені такою ж неможливою, як і та, що я більше ніколи не побачу власного дому. З іншого боку, я уявляю собі, що означає забрати її із собою — до чого це призведе. Як насамперед я можу так грубо відірвати її від рідної оселі й родини, які наслідки будуть, якщо вона поїде зі мною в Оксфорд? Це передбачити особливо важко, але й інакше вчинити неймовірно: якщо я поїду без неї, це розіб’є серця нам обом, і це буде боягузтвом та ницістю після всього, що сталося між нами.
Я вирішив якомога швидше одружитися. Без сумніву, наше життя піде непередбачуваним шляхом, але її сміливість і природна гострота розуму допоможуть нам подолати всі негаразди. Я не можу залишити її тут, а потім усе життя скніти за тим, що не здійснилося. Не можу я й покинути її в такій ситуації. Я сьогодні ж попрошу її вийти за мене і повернуся по неї через місяць. Спочатку я поїду в Грецію, де зможу позичити гроші в колег або попрошу батьків надіслати грошей, щоб дати викуп її батькові. Зараз у мене практично нічого не залишилося, і все одно я не зважуюсь піти на таке. До того ж я мушу відвідати розкопки великої гробниці біля Кносса. Моя подальша робота може залежати від цих колег, а завдяки їй я зможу забезпечувати нас обох у нашому подальшому житті.