У мене в голові все ще крутилися питання:
— Але як ви й містер Аксой стали членами цієї Варти?
— Членство передається від батька до старшого сина — як у вас кажуть… посвячення? Синів посвячують, коли їм виповнюється дев’ятнадцять років. Якщо в батька сини не гідні чи немає синів, таємниця помирає разом із ним. — Тургут нарешті взяв у руки забуту кавову чашку, а місіс Бора наповнила її. — Відомості про Варту Півмісяця зберігалися так ретельно, що навіть інші яничари не знали, що серед них є таке товариство. Наш улюблений «фатих» — Завойовник — помер 1481 року, але Варта продовжує існувати. Яничари були великою силою й за часів панування слабких султанів, але ми зберігали нашу таємницю. Коли імперія припинила своє існування, ніхто не знав про нас, тому ми все ще існуємо. Батько Селіма Аксоя зберіг наші хартії під час першої великої війни, а Селім — під час останньої. Він і тепер зберігає їх у таємному місці — це наша традиція.
Тургут видихнув і зробив великий ковток кави.
— Здається, — сказала Хелен із деякою підозрою, — ви говорили, що ваш батько був італійцем. Як же він опинився у Варті Півмісяця?
— Так, мадам, — кивнув Тургут над своєю чашкою. — Мій дід із лінії матері був дуже активним членом Варти, він не міг пережити того, що його рід закінчиться після нього. У нього була тільки одна дочка. Коли він зрозумів, що Імперія закінчиться за його життя…
— Ваша мати! — вигукнула Хелен.
— Так, моя люба… — задумливо посміхнувся Тургут. — Так, не тільки у вас незвичайна мати. Я, здається, говорив вам, свого часу вона була однією з найосвіченіших жінок у своїй країні, і моєму дідові нічого не залишалося, як передати їй усі свої знання й амбіції, щоб підготувати її до служби у Варті. Вона зацікавилася технікою, тоді ця галузь знань ледве починала розвиватися. Після того, як її ввели до Варти, вона поїхала вчитися до Рима — там у діда були друзі. Вона досконало вивчила математику, читала чотирма мовами, включаючи грецьку й арабську.
Він сказав щось турецькою дружині й Селіму, і вони обоє схвально посміхнулися.
— Вона їздила верхи не гірше від вершників султана, та — хоча дуже мало хто знав про це — чудово стріляла.
Тургут підморгнув Хелен, і я згадав її маленький пістолет — де ж вона його зберігала?
— Від мого діда вона багато дізналася про лігвище вампіра і про те, як захистити живих від його злісних задумів. Ось її портрет, якщо ви хочете побачити.
Він підвівся й приніс нам її фото зі стола, дуже обережно передавши його в руки Хелен. Це був неймовірний знімок, дуже чіткий, — такі робили на початку сторіччя. Дама, що сиділа у стамбульській студії, була спокійною, але фотограф під своїм чорним покривалом уловив у її очах щось схоже на веселощі. На тлі чорної сукні її шкіра, здавалося, була без жодної вади. Її обличчя нагадувало риси Тургута, тільки ніс і підборіддя були тонші й ніжніші. Її обличчя було подібне до ранньої квітки на стеблині тонкої шиї — обличчя оттоманської принцеси. Волосся під капелюхом із пером зібране вгору, а очі посміхалися мені з гумором, і я пошкодував, що роки розділяють нас.
Тургут знову взяв рамочку в руки.
— Мій дід керувався розумом, коли вирішив перервати традицію й зробити її членом Варти. Саме вона знайшла окремі частини нашого архіву в інших бібліотеках і повернула їх у колекцію. Коли мені було п’ять років, вона вбила вовка біля нашого літнього котеджу. А коли мені виповнилося одинадцять, вона навчила мене їздити верхи й стріляти. Мій батько був дуже відданий їй, хоча вона лякала його своєї сміливістю: він завжди говорив, що поїхав за нею з Рима в Туреччину, щоб умовити її не зловживати хоробрістю. Як і більшість відданих дружин членів Варти, мій батько знав усе про неї й постійно хвилювався про її безпеку. Ось він… — Тургут показав на написаний олійними фарбами портрет біля вікна, який я ще раніше помітив.
Чоловік на ньому був солідною, приємною людиною в темному костюмі, із чорними очима й чорним волоссям, з ніжним виразом обличчя. Тургут розповів нам, що його батько вивчав історію італійського Ренесансу, але я міг легко уявити, як цей чоловік грав у камінці зі своїм сином, у той час як дружина дбала про більш серйозну освіту хлопчика.
Хелен ворухнулася поруч зі мною, тихенько витягнувши ноги.
— Ви сказали, що ваш батько був активним членом Варти Півмісяця. Що це означає? Чим ви займаєтесь?
Тургут кивнув із жалем:
— Цього, мадам, я не можу розповісти навіть вам. Деякі речі мають залишатися таємницею. Ми розповіли вам усе це тому, що ви запитали, — чи практично вгадали, — і тому, що ми хочемо, аби ви вірили в те, що ми допоможемо в кожному разі. Для Варти дуже важливо, щоб ви поїхали в Болгарію якомога швидше. Сьогодні Варта нечисленна, нас залишилося лише кілька людей, — він зітхнув. — У мене, наприклад, на жаль, немає сина чи дочки, кому я міг би передати свої знання, хоча містер Аксой виховує свого племінника в наших традиціях. Але ви повинні вірити, що вся сила оттоманів піде з вами так чи інакше.