Ірина, як видно, була в церкві: виходячи з бібліотеки, ми побачили, як вона йшла до нас через розпечений асфальтований двір. Помітивши її, Ранов відійшов убік, щоб покурити в одній із галерей, а потім пішов до головних воріт і зник. Я побачив, що коли наш гід дістався до воріт, він пішов трохи швидше — можливо, йому теж треба було від нас відпочити. Стойчев опустився на дерев’яну лаву біля воріт, а Ірина притримала його під руку.
— Послухайте, — сказав він тихо, посміхаючись нам, ніби ми просто розмовляли. — Ми повинні швидко поговорити, поки наш друг не чує нас. Я не хотів лякати вас. Немає такого документа, у якому говорилося б про те, що прочани повернулися у Валахію з мощами. Шкода, але я брехав. Влад Дракула точно був похований у Светі Георгі, де б він не був, і я знайшов дещо важливе. Стефан говорив, що Светі Георгі знаходиться поруч із Бачково. Я не побачив ніякої подібності між регіоном Банково й вашими картами, але існує лист від настоятеля Бачковського до настоятеля Рільського, датований початком шістнадцятого сторіччя. Я не наважився показати вам його в присутності нашого товариша. У листі написано, що настоятель Бачково більше не потребує допомоги настоятеля Рільського або інших духовних осіб у придушенні єресі у Светі Георгі, бо монастир спалили і його ченці розійшлися. Він попереджає настоятеля Рільського про те, щоб він остерігався ченців відтіля або будь-яких інших ченців, які поширюють ідею про те, ніби дракон убив Светі Георгі (Святого Георгія), оскільки це ознака їхньої єресі.
— Дракон убив… почекайте, — сказав я. — Ви маєте на увазі рядок про монстра й святого? Кирил пише, що вони шукали монастир зі знаком того, що святий і монстр були рівними.
— Святий Георгій — один із головних персонажів болгарського іконопису, — тихо сказав Стойчев. — Ідея, що дракон переміг його, вважається страшним перекрученням. Але ви ж пам’ятаєте, що ченці Валахії шукали монастир, у якому вже був цей знак, оскільки це було б прийнятне місце, де тіло Дракули можна було об’єднати з головою. Мені цікаво, чи не існувала велика єретична течія, про яку ми не знаємо, відома і в Константинополі, і у Валахії, а може, й самому Дракулі. Чи не створив Орден Дракона власну гілку релігії, відокремлену від єдиної церкви? Чи не створив він власну єресь? До сьогоднішнього дня я ніколи не думав про таку можливість, — він похитав головою. — Ви мусите поїхати в Бачково й запитати там настоятеля, чи не знає він, де могли зрівняти або переставити місцями монстра й святого. Ви повинні запитати його таємно. У моєму листі до нього, який ваш гід візьме й, без сумніву, прочитає, писатиметься тільки про те, що ви хотіли б вивчити маршрути прочан, але там вам треба буде знайти нагоду поговорити з ним віч-на-віч. Там є ще чернець, який колись був ученим, історик — дослідник монастиря Светі Георгі. Він працював з Атанасом Ангеловим і був другою людиною, яка побачила «Хроніку Захарія». Його прізвище було Пондєв, а тепер хто знає, яке ім’я він узяв, ставиш ченцем. Настоятель допоможе вам знайти його. І ще одне. У мене немає карти місцевості Бачково, але я впевнений, що поблизу монастиря є довга, вигнута долина, якою колись протікала річка. Пригадую, що бачив її колись і розмовляв про неї з ченцями, хоча назви зараз я вже не пам’ятаю. Чи не може це бути хвостом вашого дракона? Але де тоді його крила? Це вам теж слід перевірити.
Я готовий був стати перед Стойчевим на коліна і поцілувати його ноги — настільки я був йому вдячний.
— Але чому ви не поїдете з нами?
— Я б не послухався навіть племінницю, щоб зробити це, — відповів він, посміхаючись Ірині, — та боюся, що це викличе ще більшу підозру. Якщо ваш гід буде думати, що я досі зацікавлений у вашому дослідженні, він стане ще уважнішим. Приходьте до мене, як тільки ви повернетесь у Софію, якщо зможете. Я весь час буду думати про вас. Тож бажаю вам безпечної подорожі, хай пощастить вам знайти те, що шукаєте. Нате, візьміть оце. — Він вклав у руку Хелен маленький предмет, але вона так швидко стисла його в руці, що я не побачив, що це було й куди вона його поклала.