Вони зустрілися, всі троє, як у давні часи, в домі Джейн Смарт — фермерському будиночку на масиві Коув, який для Джейн став великим кроком назад, це правда, після шикарного вікторіанського маєтку на тринадцять кімнат, з коридорами для прислуги, дерев’яним різьбленням і канделябрами з вітражного скла, яким вони з Семом володіли у свої славетні дні на Вейн-стрит, за один квартал від Оук, подалі від води. Її теперішній дім був двоярусним фермерським будиночком, розташованим на стандартній чверті акру, його обшиті вагонкою стіни пофарбовані в кислотно-блакитний колір. Попередній власник, безробітний інженер-механік, котрий зрештою подався до Техасу в пошуках роботи, проводив свій вільний час, якого йому не бракувало, «антикваруючи» крихітну хатину: встановлюючи соснові комоди, фальшиві квадратні балки й сучкуваті дерев’яні панелі зі штучними слідами від стамески, навіть установив вимикачі світла у формі дерев’яних насосних ручок і туалетний бачок, обшитий дубовими бочковими клепками. На деяких стінах були вивішені теслярські інструменти — рубанки, рамні пилки, скобелі; а на місці стику двох ярусів була встановлена невелика прядка. Джейн успадкувала все це хаотичне нагромадження пуританства без жодного явного протесту; однак байдужість, як її власна, так і дітей, поволі звели нанівець ефект дорогоцінності. Обструганими ножем вимикачами світла клацали з грубим поквапом. Щойно з туалетного бачка від удару відбилася одна клепка, як усі вони в одну мить обвалилися. Милий квадратний тримач для туалетного паперу також розвалився. Джейн давала свої уроки піаніно в дальньому кінці довгої, відкритої вітальні, десь за шість кроків від ярусу з кухнею-їдальнею, і на її непокритій підлозі вже красувалися сліди явно руйнівної люті; ніжка її віолончелі продовбувала дірку в тому місці, де вона вирішувала поставити пюпітр і стілець. До того ж вона весь час пересувалася по тій кімнаті замість того, аби постійно грати на одному визначеному місці. Щоправда, збитки не обмежувалися лише вітальнею; повсюди в цьому новому будиночку (зведеному за стандартним плануванням, ніби будівельна бригада виконувала серію танців) із зеленої сосни й дешевих матеріалів виднілися сліди його крихкості: подряпини в шарі фарби, дірки у штукатурці, вибиті плитки на кухонній підлозі. Нестерпний доберман-пінчер Джейн, Рендольф, погриз проніжки у стільцях і пошкріб двері так, що в деревині аж з’явились западини. Джейн і справді жила, як сказала собі Александра, виправдовуючи її, в якомусь нестабільному світі, що наполовину складається з музики, а наполовину — зі злості.
— То що ми з цим робитимемо? — спитала Джейн, роздавши напої й закінчивши обговорення першої хвилі пліток, бо ж сьогодні в них могла бути лиш одна тема для обговорення — приголомшливий, зухвалий шлюб Дерріла Ван Горна.
— Як же самовдоволено й «по-домашньому» виглядала вона в тому синьому халаті, — сказала Зукі. — Ненавиджу її. Подумати тільки: це ж я колись привела її на теніс. Ненавиджу себе за це.
Вона напхала в рот жменю солоного гарбузового насіння.
— А вона була дуже завзята, пам’ятаєте? — сказала Александра. — В мене кілька тижнів не сходив синець на стегні.
— Це ж бо й мало про щось нам сказати, — мовила Зукі, знімаючи з нижньої губи зелену шкірку. — Що вона не та безпорадна крихітна лялечка, якою здається. Просто що я почувала провину через Клайда й Фелісію.
— Ой, ну годі вже, — кинула їй Джейн. — Ти не почувала провини, як ти взагалі могла почувати провину? Клайдові мізки згнили не через те, що ти з ним трахалася, і не через тебе Фелісія стала таким кошмаром.
— У них був симбіоз, — задумано сказала Александра. — А прихильність Зукі до Клайда зіпсувала його. У мене така ж проблема з Джо, от тільки що я відступаю. Потроху. Щоб розрядити ситуацію. Люди, — прорекла вона. — Люди — вони вибухонебезпечні.
— Хіба ти не ненавидиш її? — спитала в Александри Зукі. — Ну, тобто всі ми розуміли, що зрештою він має дістатися тобі, хай-но мине відчуття новизни й усе таке. Хіба не так, Джейн?
— Ні, не так, — такою була її чітка відповідь. — Ми з Деррілом обоє музиканти. І ми брудні.
— А хто сказав, що ми з Александрою не брудні? — запротестувала Зукі.
— Ви працюєте над цим, — сказала Джейн. — Але маєте ще й інші тенденції. У вас обох є ці хороші-добрі сторони. Ви не віддавалися так, як я. Для мене не існує нікого, крім Дерріла.
— А мені здається, ніби ти казала, що зустрічаєшся з Бобом Озґудом, — сказала Александра.
— Я казала, що даю уроки піаніно його доньці Деборі, — відказала Джейн.