— Але ж у них майже немає свіжих овочів і зовсім ніякого свіжого м’яса.
— Того ніхто не помічає. Все, що їм треба, — це ті заморожені обіди, щоб не переривати перегляду телека, і бутерброди з цілого батона. А яку цибульку вони кришать туди! Мабуть, саме через це я більше й не цілую своїх малих перед сном.
— Мій старшенький, це якесь диво, не їсть нічого, крім чіпсів і горіхових коржиків, відколи йому стукнуло дванадцять, і все одно вимахав до шести футів і двох дюймів, ще й жодної дірочки в зубах. Наш дантист каже, що ще ніколи не бачив здоровішого рота.
— Це все через флуориди.
— А мені подобається Шуберт. Він не навалюється весь час, як Бетховен.
— Чи Малер.
— О Боже мій, Малер.
— Його буває дещо надто забагато.
— Моя черга.
— Моя черга.
— Ууу, те, що треба. Ти знайшла точку.
— А що значить, коли постійно болить шия і під пахвами?
— Це лімфовузли. Рак.
— Благаю, навіть не жартуй про це.
— Спробуй менопаузу.
— Мені байдуже за це.
— А я не дочекаюся її.
— Буває, задумуюсь, чи плодючість, бува, не переоцінена річ.
— Зараз про спіралі розказують страшні речі.
— Але найкращі бутрики, як би смішно це не було, у тій запацьореній халупі-піцерії на Іст-біч. От тільки що вони закриті з жовтня по серпень. Я чула, ніби власник із жінкою їздять до Флориди й живуть там із мільйонерами у Форт-Лодердейлі, от так гарно йдуть у них справи.
— Це той одноокий мужик, що готує у фарбованій майці?
— А я й досі не знаю, чи то він справді одноокий, чи то постійно підморгує.
— Піцу готує його жінка. От би дізнатися, як вона робить, щоб не розмокали борти.
— А в мене вже стільки томатного соусу, що діти влаштували страйк проти спагеті.
— То дай Джо, хай забере додому.
— Він і так достатньо забирає з собою додому.
— Ну, зате й тобі щось перепадає.
— Не треба тільки грубощів.
— А що він забирає?
— Запахи.
— Спогади.
— О Боже мій.
— Просто розслабся.
— Ми всі тут.
— Ми тут, з тобою.
— Я це відчуваю, — сказала Дженні голосом, ще тихішим і м’якшим, ніж зазвичай.
— Яка ж ти гарненька.
— Хіба це погано — знову стати такою молодою?
— Аж не віриться, що я колись була молода. То, мабуть, був хтось інший.
— Заплющ очі. Тут у куточку лишилося ще трохи грязюки. Ось так.
— У цю пору року мокре волосся — справжня морока.
— У мене тут днями шарф прилип до обличчя від подиху.
— А я думаю трішки підстригтися. Кажуть, той новий цирульник із другого боку Лендінг-сквер, у тій довгій будівлі, де колись точили пилки, робить прекрасну роботу.
— І для жінок?
— Йому доводиться, чоловіки перестали ходити до них. Та вони все одно підняли ціни. Сім п’ятдесят, і це без нічого, без миття голови, без завивки.
— Останнім, що я зробила для батька, — завезла його на стрижку до перукаря. Він знав, що це його остання стрижка. Всім оголосив про це, усім чоловікам, що там сиділи: «Це моя донька, й вона везе мене на мою останню в житті стрижку».
— Площа Казмірчака. Бачили новий знак?
— Це жахливо. Не вірю, що назва залишиться надовго.
— Люди забудуть. Он теперішні школярі: Друга світова війна для них лише міф.
— Хіба б ти не хотіла мати таку шкіру? Жодного шраму, жодної родимки.
— Взагалі-то, я тут днями помітила якусь рожеву штуку, он там, вище. Ще вище.
— Оссь, бачу. Болить?
— Ні.
— Добре.
— А ви помічали, що як почнеш перевіряти, чи є в тебе набряки, як ото кажуть, то починає здаватися, ніби вони скрізь? Тіло — просто страшенно складна річ.
— Благаю, я навіть думати не хочу.
— У новому словнику в нас у газеті, разом зі звичайними сторінками, є врізки з ілюстраціями на слові «Людина», і там тепер є й жіноче тіло. Вени, м’язи, кістки, кожне на окремій сторінці, це просто неймовірно. Як усе пасує одне до одного.
— А я не думаю, що там усе аж так складно, воно складне, бо ми так думаємо. Як і багато речей.
— Які ж вони чудесно округлі. Ідеальні півкулі.
— Півсфери.
— Якось політично звучить.
— Півсфери впливу.
— Це одна з бід. Провисання ерогенних зон. Дивилася якось недавно у дзеркало на свою дупу й побачила ці незаперечні, чіткі складки. Може, це тому в мене шия заклякла.
— А в «Немо» роблять доволі непогані бутрики із сосисками.
— Вони кладуть забагато червоного перцю. Фідель впливає на Ребекку. Вона пахне ним.