— Алло, — все ж каже вона.
— Міс Таумі?
— Так. Хто це?
— Не важливо. Ви гарно спали? Снодійне помогло? Ви задоволені своїм сном? Чи бажаєте іншого, крутішого? Можемо замовити.
— Хто це?
— Ви вже прочитали маминого листа? — Голос незнайомий, ні, це не той пришелепкуватий маг, голос молодий, спокійний, але явно насмішкуватий.
— Якщо ви не скажете, хто це, я…
— Авжеж, ви відключитеся, міс Таумі. Не раджу цього робити. Як і наступного разу. До побачення. І до наступного зв’язку.
Переривчасті гудки. Кров хлинула Таумі до скронь, здається, от-от хлюпне назовні.
Номер цього стільникового вона останнім часом не давала нікому. Та й взагалі її мобільники заблоковані від чужого вторгнення надійним захистом. Невже цей маг, задрипаний стариган із підземелля, справді всемогутній? Зміг же він навіяти їй, та так зримо, ніби вона й справді була в африканській савані бозна в якому столітті й стала свідком полювання на рабів. На її далеких предків. На її далеких предків…
Ні, її не залякати. У неї надійна охорона і впливові друзі. Всесильні покровителі. Ні, ні на який шантаж вона не піддасться. Їй просто треба відпочити. Хоча б у Європі. А звідти можна кудись деінде податися. У неї ж якраз маленькі канікули перед показами. Та й до репетицій ще є час. Хоча всі знають — їй не потрібні ніякі репетиції, у справжньої королеви подіуму хода граціозно-неповторна. Чаруюча. Заворожуюча. Що ще треба, аби рекламовані нею, її тілом речі купували за шаленими цінами?
Таумі повеселіла і стала збиратися. Наступного дня вона була вже в Парижі. Там у її французькому офісі чекала приємна гарно оформлена несподіванка — запрошення на черговий бал до Монте-Карло.
«Таумі, про тебе пам’ятають», — посміхнулася вона.
А чому б мали забути про одну з найзнаменитіших і найвродливіших жінок планети?
Ще вона заїде до свого маєтку поблизу Ніцци, де одягне, звісно, жодного разу не вдягану довгу, розкішну білу сукню. Який контраст у дзеркалі з її справді шоколадним кольором шкіри!
А на балу до неї підійде високий, але не надто, може, на голову-дві вищий, спортивного складу чоловік. Випадкових людей на князівських балах не буває. Десь Таумі бачила цього чоловіка з сірими, розумними, допитливими, захопленими очима. Бездоганний чорний смокінг на ньому оцінила. Чоловік скаже, що давно знає про неї і давно захоплюється.
— Чим? — посміхнеться Таумі.
— Всім, — просто скаже чоловік.
Він виявиться російським бізнесменом Костянтином Бранніковим. Отак — просто російський бізнесмен. Рашен бізнес. Мен. З бездоганною англійською мовою. Який не хвалиться своїми статками. Вміє підтримувати розмову і трохи посмішити.
Таумі знає — ті далекі рашени, їй розповідали, помішані на Монако, кожен багатий східний екзот прагне мати якщо не дім, то квартиру тут, у тісному дорогущому Монако. Вона мовби ненароком поцікавилася про це у пана Кості.
«Костья… Яке дивне ім’я», — подумала.
Так, у нього є в Монако квартира, куплена років п’ять тому, потвердив вродливий рашен. Будинок ні — будинки ліпше мати на просторі. В горах, на березі моря, з гарним краєвидом, а не видом телекомунікацій поміж інших осель.
«Он як!» — подумала Таумі.
Був їхній танець. Костья вів партнерку обережно, навіть трепетно, елегантно — і вона це належним чином оцінила.
Були два келихи легкого дорогого вина, які випили вже поруч. Росіянин не нав’язувався у провожаті, але сказав, що її ніколи не забуде і… не втратить. Якщо міс Таумі, звісно, цього забажає. Якщо її воля.
— Моя воля — виспатися, я тільки два дні тому прилетіла з Америки, я приїхала з Парижа, я…
Таумі вмовкла. Її голова кудись ледь-ледь пливла. Од випитого вина чи захоплення цим чоловіком, лише трохи, напевне, старшим за неї…
На віллі, її віллі, вона насамперед зв’язалася зі своїм інтернет-агентом і замовила пошук. Костянтин Бранніков виявився російським олігархом, котрий входив до другого десятка найбагатших людей цієї загадкової країни, нафтовий, гірничодобувний і будівельний магнат. Окрім нерухомості в Росії, мав квартири в Монако й Венеції, замки у французьких Альпах і Швейцарії, будинок у Лондоні, яхту і власний літак.
Правда, одружений, має сина і доньку. Син майже дорослий, вчиться в Оксфорді. Дружина — Наталія — теж бізнесмен. Два роки, як живуть окремо.
«Що ж, їхня справа», — посміхнулася Таумі.
Були в неї романи і з одруженими чоловіками. Декотрі заради неї й розлучалися без сподівання на одруження.