13
Доносит он, гетман, и то, что в городех Малой Росии в Чернигове и в Переясловле ратных людей мало и чтоб указали великие государи ратных людей в те городы прибавить и послать свой царского величества указ к воеводам, а особно к переяславскому, чтоб во время подбегов неприятелских бусурманских придавали ратных людей в помоч полковником регименту ево, которые против тех подбегов на боях выходити будут.
И великие государи, их царское величество, указали в те городы, в Чернигов, и в Нежин для осторожности и бережения своих царского величества ратных людей прибавить. А в Переяславле их царского величества ратных людей здоволство обретаетца, да в Переяславле ж к думному дворянину и воеводе указали великие государи свой царского величества указ послать, чтоб он вовремя неприятелских побегов ратных их царского величества людей в помочь регименту его гетманского полковником давал и промысл над ними чинил обще.
14
Доносит он, гетман, покорне и просит их царского величества указу, есть ли будет пришлаго лета сил их царского величества военный промысл и на неприятеля поход, и рано ль или поздно и блисколь, или в далние мести быти имеет, о том бы изволили они, великие государи, ему, гетману, свой государской указ объявити.
И великие государи, их царское величество, указали ему, гетману, объявить, чтоб он, служа великим государем, их царскому величеству, по должности своей о неприятелских о всяких поведениях в которые места пристойно проведывал, посылал и, проведав, к великим государем о том писал. И буде по ведомости позовет время прибиратися ему с войском к воинскому походу, и тогда, по тому ево доношению, их царское величества указ прислан к нему будет.
Писано в царствующем велицем граде Москве, в Приказе Малыя Росии, лета от создания мира 7198, месяца сентября 20 дня.
Таковы статьи по листом закрепил дьяк Василей Бобинин, а справил Иван Бирин и отвез к гетману он же, Василей, сего ж числа.
На підтвердження виконання цих статей окрім підпису Мазепа склав особисту присягу на вірність цареві: «Я, раб Божий Іоанн, обіцяю перед цим святим Євангелієм Господу Богу всемогутньому, в Трійці Святій єдиному на тому, що бути мені у найсвітліших и державнійших великих государів и великих князів, Іоанна Олексійовича, Петра Олексійовича и великої государині благовірної царівни и великої княжни Софії Олексіївни, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержців і многих держав і земель східних и західних і північних отчичів і дідичів і спадкоємців і государів і обладателів, у їх царської величності і у їх государевих наслідників у вічному підданстві вірно і постійно і з польським королем і султаном турським, і ханом кримським не зрадити і ні про що з ними без їх великих государів і їх царської величності указу и повеління не змовлятися, і не писати, і ради з ними не мати, і постановлені і дані ними, Великими государями, їх царською пресвітлою величністю мені, Іоанну, і старшині, і всьому Війську Запорозькому, і народу малоросійському на нинішній раді в обозі, у війську на річці Коломаку, пункти в усьому держати кріпко і постійно. На тому все обіцяю виконувати і цілую сіє Святе Євангеліє і Святий животворящий хрест господній».
Плата за булаву була не грошима, а цим договором. Фактично автономія України стала майже номінальною. Гетьмана не можна було вільно обирати, на це був потрібен царський указ, селяни не могли переходити у козацький стан, а всіх втікачів, з яких найчастіше поповнювали свої ряди козаки Запорізької Січі, треба було видавати московській владі. Та найбільшою небезпекою власне для гетьмана став пункт, що забороняв зміщувати генеральну старшину, тобто Мазепа не міг обирати на важливі посади людей, яких вважав за потрібне. А якщо врахувати, що старшина була вороже налаштована до новообраного керманича, то ця заборона була фактично найбільшим ударом і найбільшою проблемою для свіжоспеченого гетьмана.
Фактично легалізовувалась практика доносів. Козакам та старшині майже наказувалось «писати царю», якщо гетьмани будуть чинити щось не по праву. Перші призначення старшини відбулись не стільки за бажанням, скільки за рекомендацією Голіцина. Так, завдяки князеві свої пости отримали В. Кочубей (генеральний писар), Ю. Лизогуб (генеральний бунчужний), М. Вуяхевич і С. Прокопович (генеральні судді). І так далі. Розуміючи, що без підтримки старшини йому не втриматись, практично одразу по завершенні процедури обрання він починає роздавати маєтності та різні подарунки генеральній старшині. З нею йому доведеться рахуватись практично протягом всього періоду гетьманування.