1) позолочення бані Печерської лаври Успенської великої церкви — 20 500 дукатів;
2) мур довкола Печерського монастиря і церков тощо — 1 млн;
3) великий дзвін і дзвіниця до Печерського монастиря — 73 000 золотих;
4) великий срібний свічник для Печерської лаври Успенської великої церкви — 2 000 імперіалів;
5) золота чаша і така ж оправа Євангелія для неї — 2 400 дукатів;
6) золота митра для неї — 3 000 дукатів, поминувши прикраси і пожертви для неї;
7) позолочення бані митрополичого Софійського собору в Києві — 5 000 дукатів;
8) золота чаша для нього — 500 дукатів;
9) віднова його — 50 000 золотих;
10) церква Київської (Могилянської) колегії з гімназіями й ін. — понад 200 000 золотих;
11) соборна церква Св. Миколи Київського з монастирем тощо — понад 100 000 золотих;
12) віднова (соборної) церкви монастиря Св. Кирила за Києвом — понад 10 000 золотих;
13) вівтар у Межигірському монастирі — 10 000 золотих;
14) фундація новозбудованого єпископського (Вознесенського) собору в Переяславі з монастирем тощо — понад 300 000 золотих;
15) церква в Глухові (мурований Успенський собор Глухівського монастиря) — 20 000 золотих;
16) рефектар (трапезна) Густинського монастиря — 10 000 золотих;
17) рефектар (Лубенського) Мгарського монастиря — понад 8 000 золотих;
18) церква Св. Трійці в Батурині — понад 20 000 золотих;
19) незакінчена церква Св. Миколи в Батурині — 4 000 золотих;
20) монастирська (Покровська) церква в Дігтярах (Дігтярівці) — 15 000 золотих;
21) монастирі Бахмацький, Каменський (Успенський), Любецький (Антоніїв), Думницький (Різдва Богородиці) з церквами тощо — невідомо скільки;
22) віднова (Борисоглібського) кафедрального монастиря в Чернігові — 10 000 золотих;
23) докінчення будови (монастирської соборної) церкви Св. Трійці там само — 10 000 золотих;
24) Макошинський монастир із церквою Св. Миколи — понад 20 000 золотих;
25) на відбудову монастиря Св. Сави дав у Батурині архимандритові, пізнішому патріархові — 50 000 золотих;
26) на докінчення будови цього ж монастиря й до інших місць Палестини вислав тому ж патріархові — 30 000 дукатів;
27) чаша з чистого золота, лампа та срібний вівтар для Божого Гробу — 20 000 золотих;
28) срібна рака з п’ятьма срібними свічниками на мощі Св. Варвари — 4 000 імперіалів;
29) вівтар для церкви у Вільні — 10 000 золотих;
30) підмога православію на руки луцького єпископа Жабокрицького — 3 000 золотих;
31) Євангелія в арабській мові для александрійського патріарха — 3 000 золотих;
32) дерев’яні церкви: чернігівська Св. Івана Євангеліста з вівтарем — понад 5 000 золотих;
33) дві батуринські, Воскресенська й Покрови Богородиці з приналежностями — понад 15 000 золотих;
34) церква в селі Прачі — понад 15 000 золотих;
35) церква Св. Івана Хрестителя в Рильську — 2 000 золотих.
У одному Києві, за даними митрополита Димитрія (Рудюка), Мазепою було відбудовано такі церкви: Св. мучениць Софії, Віри, Надії й Любові (1689), Петропавлівську (1691), Різдва Іоанна Хрестителя з дзвіницею (1691), Прп. Варлаама (1691), Борисоглібську (1692), Іллінську (1692), Св. Катерини (1690-ті), Петропавлівську трапезну (1694), Трьохсвятительську Василівську з 1695 р., Різдва Богородиці (1696), Троїцьку (бл. 1696), Воскресенську (1698), Феодосіївську з теплим вівтарем на честь вмч. Іоанна Воїна (1698), Воскресенську (1698) з вівтарем в ім’я св. ап. Петра і Павла, Всіх Святих (1696—98), Миколаївську лікарняну (кін. 1690-х), трапезну Покрови Богородиці (кінець 1690-х), Хрестовоздвиженську (1700), Онуфріївську (1698—1701), Іоанна Кущника (1698—1701), Спаську трапезну (1696—1701), Вознесенську (1701—05); муровані собори: Троїцький Києво-Кирилівський (1695), Миколаївський (1690—96), Богоявленський (1693), Софійський (1697—1700), Георгіївський (1696—1701), Успенський (1690-ті); триярусну дзвіницю та мури Софійського монастиря (1699—1707), мури Києво-Печерської лаври (1698—1701), триярусну дзвіницю Пустинно-Миколаївського монастиря (друга пол. 1690-х). І це далеко не повний перелік.
Окремою сторінкою його культурницької діяльності було сприяння видавничій справі. А сприяння було потрібне: між українським і московським православ’ям було дуже багато відмінностей. Однією з них було ставлення до освіти і книгодрукування. Якщо московське православ’я було консервативне і закрите до зовнішніх впливів, то українське — навпаки. Багато українських церковних ієрархів отримали освіту за кордоном і після повернення впроваджували деякі «латинські новинки» в освіті і науці, цим же пояснюється і більша освіченість українського духовенства в порівнянні з московським.