Старий Богдан хотів мати його як опікуна чи регента при своєму малолітньому синові. Гетьман не міг не бачити негативних наслідків спроб узаконити спадковість гетьманської влади, не міг не бачити суперечностей між гетьманом де-юре і гетьманом де-факто, але все ж залишився при своєму намірі. Тим самим і Хмельницький несе свою долю відповідальності за кризу влади, за небезпечний зародок конфлікту, що з’явився у верховному ешелоні влади власне ще за його життя.
Українська народна дума про смерть Хмельницького називає в одному варіанті ймовірним спадкоємцем булави Виговського, а потім Тетерю, а в другому – Ждановича, Лісницького, Джеджелія та Пушкаря, хоча запевняє, що козаки наполягали на обранні саме Юрія Хмельницького. Іноземні джерела вказують, що у середовищі козацької старшини склалося три угруповання, які бажали бачити гетьманом України Івана Виговського, Юрія Хмельницького та «генерал-лейтенанта Удовиченка», очевидно полковника Лісницького. Між цими угрупованнями ще за життя Богдана Хмельницького почалася боротьба. Одне джерело, щоправда вороже Виговському, зазначає, що він та Лісницький відмовилися слухати Б. Хмельницького, за що Богдан навіть наказав стратити Миргородського полковника (але не вчинив цього), а Виговського протримав цілу добу закутим у кайдани. Очевидно, не був далеким від істини і шведський посол Г. Веллінг, коли писав: «Виговський умисно затримує рішення справ, чекаючи смерті гетьмана, котра має статися ось-ось, щоб потім легше задовольнити своє честолюбство, задовольнити свої замисли».
Одразу ж по смерті Хмельницького, за даними деяких джерел, відбулася секретна нарада у Суботові за участі Виговського, Лісницького, Пушкаря, Гуляницького та «іркліївського полковника» (напевне, Матвія Папкевича). На нараді нібито прийняли рішення про те, що Виговський має бути гетьманом тимчасово (за деякими даними, на три роки), поки Юрій Хмельницький досягне повноліття. Кілька польських шляхтичів, яких випустив на волю по смерті Б. Хмельницького Виговський, принесли важливе повідомлення, згідно з яким «Хмельницький помер… після від’їзду луцького владики. В той же день з’їхалися до Києва до митрополита всі полковники, там тихо радилися з митрополитом кілька днів, а потім поїхали в Чигирин до Виговського, котрий, сподівалися, стане гетьманом». Можливо, що відбулася спочатку старшинська рада (в Чигирині, на гетьманському дворі), де гетьманом було обрано Виговського. Польський хроніст Веспасіян Коховський вважав, що це сталося «або за порадою (Богдана) Хмельницького, або зі своєї ласкавості (Виговський) давно у козаків здобув авторитет за життя Хмельницького, будучи у великій приязні у всіх козаків, бо їм щастило від його (Виговського) порад так, що Хмельницький перед смертю боявся, щоб Виговський не випередив його сина (Юрія Хмельницького) у цій зверхності».