чому перевертні за хабарі і по "понятію" здають Москві-Рассєї стратегічні економічно і
оборонно визначальні підприємства і об'єкти. Ось чому церковні об'єкти віддані у
власність злочинному московському патріархату. Скільки таких абсурдів кацаписти і їх
вихованці натворили в Україні!? Ми чомусь забули, що коли на нас ідуть вороги,йдуть
вбивати нас як людей і як народ, то захищатись треба, а не просити і молитись. І
захищатись рішуче і адекватною зброєю. Така філософія і природа будь -якого фронту, а українсько-російського тим більше! Поки що так не робили і маємо страшну руїну в
економіці, культурі, науці і в усьому іншому.
Наскільки ефективною була і ще є така абсурдно-злочинна "діяльність"
кацапистів, коли їм немає рішучої відсічі на державному рівні, продемонструю
прикладами власних дій в конкретній науково-технічній сфері, а саме при спробі опору
руйнації кацапистами вітчизняної електроніки. Підкреслю два визначальні фактори: бездіяльність державного керівництва і відсутність організованої відсічі дійству
кацапизму.
Отже. Совдепія зрештою здохла, але "красниє" продовжують нищення
української промисловості, розпочате ще за часів совкової "перестройки". В кінці
1992р. ми з начальником відділу ЦКБ "Арсенал" М.Гусенком направили в уже немов
би наш уряд пропозиції з метою припинити дикий розвал електронної галузі. Цей
розвал "красниє" прикривали всякими гучними і абсурдними : "концепціями"
"програмами" та іншим. Єдиною метою цих "бумаг" було викачування і розкрадання
бюджетних грошей. Цим і були зайняті клерки-висуванці "красних директорів". Вони
тупо виконували план умертвління нашої електроніки.
Далі 1993р. Наближались "чорні вибори". Щоб якось звернути увагу людей на
дійсну природу наших бід, я підготував дуже м'яку газетну статтю під назвою "Після
Кровавої Орди" . В редакції "Голос України" "товариші" після тривалих
роздумівзаявили: " ви не депутат, тому таку велику статтю не можемо взяти". Правда
весною 1994 р. "витримки" з цієї статті під нейтральною назвою надрукувала газета
"Вечірній Київ". В 1999 р. поважна "Столиця" сама спочатку побажала надрукувати, а
потім сама і не наважилась. Ця "журналістська" епопея продемонструвала, наскільки
боязливими ми залишились у вже своїй, незалежній державі. В 1996 р., виконуючи
роботи по одній із небагатьох українських космічних програм, ми зіткнулись з
прихованою ( для некомпетентних антиукраїнською дією, яка була елементом політики
"прив'язки до Рассєї". Дійство п'ятиколонників заключалось в тому, щоб комплектувати
наші розробки спец.електроніки елементною базою тільки через московський центр.
Справа не тільки в тому, що маніпулюючи вивіскою "елементи спец. призначення" ці
"рєбята" в 15-20 разів збільшували їх вартість в порівнянні з їх закупівлею в західних
постачальників. Не менше шкоди завдавала через московщина підсувом бракованих
елементів та зривом термінів поставок. І, головне, жодної відповідальності і гарантій. А
це ж космічна електроніка. Таке антиукраїнське рішення було направлене на прив'язку
до Москви нашої оборонної і космічної електроніки. Цього не можна допустити. Ми
запропонували простий, надійний український варіант. На нарадах по цій проблемі
спеціалістів КБ "Південне" , з-д Арсенал, НДІ "Квант" та інші, всі "за".
А от в "робочому порядку" на урядовому рівні був затверджений той
антиукраїнський варіант. На зустрічі по цьому питанню у зам.міністра оборони
України, я пожартував: " складається враження, що і у Вас тут верховодять не
захисники, а вороги України."... На що почули гірке визнання:
"....Пройдіться по кабінетах Управління і ви побачите самі: третина кадрів - це
дійсно вороги, хто їх сюди набрав не знаю; третина-це непридатні і не компетентні, їх
набрали перші. І тільки з рештою намагаємося щось робити "
І це в керівництві міністерства оборони України!? І дивуємося, що не прийняли у
сприятливий час воєнний виклик Москви, що віддали їй флот і ядерну зброю, що літаки
падають на людей, а ракети збивають не нами заплановані цілі. І багато-багато чого
іншого!
Далі 1997 р. Щоб врятувати хоч залишки нашої київської електроніки, ми, група
вчених Кібернетичного Центру НАН України, запропонували створення київського
технопарку електронного приладобудування (ТЕП) на базі зруйнованого