технологічного комплесу, так званого НЕВ мікроелектроніки. Десятки доповідей , кіпи
всяких паперів тощо. Всі "ЗА". І знову така ж картина. В "робочому порядку"
антиукраїнські і кримінальні ділки з високими "регаліями" заблокували цей проект.
Скажу лише, що цю і всі попередні роботи, ми виконували не тільки з власної
ініціативи, але й на власну заробітну плату. А от бувші "генерали соц.змагань" просто
сиділи в директорських кріслах , отримували державну зарплату і "надбавки" від
орендаторів та інше.
Ця епопея ТЕП тягнулась більше двох років і закінчилась нашою невдачею. Як це
відбувалось, можна уявити з приведених далі уривків з моїх доповідей на "куди вищих"
інстанціях.21 березня 1997р.
Засідання Міжвідомчої Ради при Кабінеті Міністрів України. Шановний міністр, народні депутати, члени координаційної Ради. Вам роздані інформаційні матеріали про
науково- технічні і організаційні засади, на яких і для чого пропонується Київський
Технопарк електронного приладобудуванння. Насамперед скажу, ми не просимо
бюджетних коштів для реалізації цього проекту.Тому в своєму виступі хочу звернути
Вашу увагу на декількох найвизначніших фактах, що зумовили кризу нашої
електронної промисловості і вимусили нас шукати нетрадиційні (для нас) шляхи
виходу з неї.
На радість ближнім і далеким "друзям" зусиллями наших "красних директорів"
українська електронна індустрія практично зруйнована. Сьогодні ми маємо величезну
електронну руїну. Судіть самі. В Україні нараховується півтори тисячі електронних
підприємств і організацій різних масштабів і тематики (НДІ, КБ, заводи, лабораторії).
Ця індустрія охоплювала надзвичайно широкий спектр технологій і товарів: від
матеріалів і обладнання до складних обчислювальних і радіотехнічних комплексів.
Тут би патріотам совдепії кричати "Ура!" Якби не страшна зворотня сторона цієї
"медалі". А вона така. Абсурдно було займатись "майже всім" навіть такій великій
"республіці". Але так командувала Москва-хазяйка. Далі. Не секрет, що понад 75%
української електронної індустрії прямо чи посередньо було прив'язано до військових
потреб совдепії. Цивільна електроніка планувалась як "дозагрузка", і нею займались
другорядні підприємства чи колективи.
Ще страшніше те, що ця електронна індустрія базувалась на запланованому (на
10-15 років, а злі язики жартували, що "назавжди") технологічному відставанню
совдепії.
Тому досить було припинитись необмеженому озброєнню совдепії і відкритись
кордонам для імпорту, як стрімко падали наші електронні підприємства, а з ними і їх
партнери "до і після". Це призвело до наростаючої кризи. А перетворити кризу в руїну
допомогли "красниє директори", які скористались не тільки партійними
"перепустками" до розкрадання державного майна, але і особливістю електронних
виробництв. А вона полягає в тому, що технологічне обладнання і продукція швидко
старіють морально. Тому необхідно швидко і максимально їх використовувати і
постійно обновлювати. Тому досить було цим "генералам соц. змагань" два-три роки
"чекати вказівок", а не працювати, як такі виробництва банкрутіли, продукція
устарівала, обладнання теж. В цьому компоненті "імітація діяльності при
бездіяльності" совдепівські директори майстри високого класу.
Тому і маємо таку розруху. На неї вплинула і "далекоглядність" московського
командування. Ось яскравий доказ.
У грудні 1988 р. і січні 1989 р. експертна група (з Києва зі мною були
Корсунський В.М. і Снігур О.О.) під егідою "Народного контролю СССР", і таке було, виконувала "аналіз науково-технічного рівня запланованої на 1990-1995р.р. і аж до
2000 р. продукції машинобудівних галузей" совдепії , крім військової і космічної
техніки. В спецчастині НК нашою бригадою були оброблені десятки томів "планів
розвитку". Так от, менше 5% запланованої продукції було оцінено як задовільна, а 95%
була оцінена як відстала, тупікова, неперспективна і т.д. Ось що планувалось совдепії її
керівництвом - безпросвітне відставанння. Правда, на заключному засіданні нас
заспокоїли: "не переживайте, у нас одне пишемо, а робимо інше". Ми і не переживали!
Так що нехай патріоти совдепії краще мовчать!
Пропонуючи ТЕП, ми сподіваємось консолідувати на індустріальній проектно-
технологічній базі ще жевріючі колективи, що мають свої перлини, але ютяться по