Выбрать главу

закапелках. А в цей час величезні виробничі потужності "красниє" руйнують, здають

під склади, торговельні та інші бізнесові справи.

Міжвідомча Рада прийняла рішення: Підтримати ініціативу вчених НАНУ." Далі.

Витяг з доповіді на засіданні Бюро Відділення Інформатики Національної Академії

Наук України" 5 листопада 1997р.

Такому високому зібранню немає потреби доводити значення електроніки. Ви

також знаєте про електронну руїну, і про те, яку роль в її створенні відіграють

антиукраїнські і кримінальні елементи як за межами, так і в академічному середовищі.

Тому хочу звернути Вашу увагу лише на один, чисто академічний фактор, що особливо

сприяв занепаду академічних організацій технічної спрямованості, в тому числі і

електроніки. Скільки емоцій про недостатнє бюджетне фінансування академічної

науки, необхідність фундаментальної науки і тому подібне. Це так. Але чомусь, шановні, нечутно, чи то бояться, чи соромляться визнати незаперечний факт, що

абсолютна більшість робіт всіх академічних інститутів технічної направленості - це не

фундаментальні, а прикладні роботи, які раніше обслуговували відповідні галузі, підприємства чи конкретні проекти. Така ситуація склалась історично. І біда не в

прикладному характері робіт, а в їх низькому технологічному і виробничому

забезпеченні.Ви добре знаєте, що в совдепії академічна наука в "республіках"

забезпечувалась по подвійно залишковому принципу.

Раніше академічна, в більшості своїй "макетно-ескізна" продукція чи наукові

звіти доповнювала чи прикрашала роботи галузевих НДІ, КБ і заводів. І коли падали

промислові виробництва, то автоматично відпадали потреби в академічному

доповненні і партнерстві. Ось тут то і виявилось: хто є хто. Замість того, щоб очолити, як подобає вченим, реорганізацію промисловості і взаємодії наукових і промислових

колективів, як гриби після дощу, організовувались всякі "академії" з досить сумнівними

цілями.

Продовжуються ті ж "концепції", "високі технології" "системи" та інші красиві

слова, слова без справ.

А навіть ті, надзвичайно скромні технологічні бази руйнувались До "основанія".

Запропонований нами ТЕП це спроба створити на руїні і надати в розпорядження

київських вчених , індустріальну проектно-виробничу базу. Я не впевнений, що нам

вдасться реалізувати цей проект, бо голосуючи "за" у нас навчились в "робочому

порядку" робити "проти". Тоді, 5 листопада 1997р. всі були "ЗА".

ПІСЛЯ КРОВАВОЇ ОРДИ, АЛЕ ЩЕ З КАЦАПИЗМОМ

Витяг з доповіді на засіданні "Постійної Комісії" з питань промисловості, транспорту, зв'язку, енергозабезпечення, підтримки економічних реформ та

підприємництва" при Київській Міській Раді. (січень 1998р.) Надіюсь, Ви знаєте, що найбільший вклад в нинішнє київське безробіття внесли

"лежачі чи стоячі" підприємства електронного чи майже електронного профілю, такі

як : КРЗ, Арсенал, Квант, Електронмаш, Квазар, КНДІ та інші. Цю київську електронну

руїну антиукраїнським і кримінальним силам було неважко створити не тільки через

технологічну відсталість, але і через абсурдний натуралізм імперських міністерств і

несамостійність нашого тодішнього "партхоз" керівництва.

В результаті масовий дубляж виробництв і технологій низького технічного рівня і

високого рівня ресурсних затрат і екологічного ризику. Приведу лише два приклади

цієї совдепівської планової системи в київській електроніці. Так в Києві різні імперські

міністерства створили понад 40 виробництв так званих "печатних плат". Але жодного

сучасного рівня, хоча б 4-го класу якості. Така ж картина "масового дубляжа на

низькому технічному рівні" і з так званими мікрозбиральними і гібридними

технологіями, що призначались в основному для пристроїв спецпризначення.

Про трагедію виробництв напівпровідникових інтегральних мікросхем "без

карвалолу" і говорити важко. З середини 80-х років загрузка виробництв "спецухи"

швидко зменшувалась і падала до нуля. І тут необхідно було переорієнтуватись. Але.

По всіх" вертикалях" з Москви йшли команди своїм директорам типу: "не рипайтесь, скоро знову підуть військові замовлення"....

Не пішли. Розвалилась і совдепія. А наші "красниє директори" продовжували

"ждать" і розкрадати все, до чого добирались, в тому числі бюджетні кошти, які