Софія Аркадіївна облишила віник. «Вирішила перепочити та побалакати», – подумав я. Вона була симпатичною старенькою. «Як Віолетта, як Максик?» – «Віолетта наче непогано, уже доктор наук, невгамовна й гарна. Ви ж знаєте, що ми розлучилися?» – «Хлопчику, я розумію, що виглядаю як несповна розуму, але ми бачилися з тобою восени, і ще восени я знала, що ви розлучилися дванадцять років тому, якщо я не помиляюся. Чи ви ще раз розлучилися? Зараз шлюбне законодавство так змінюється, не можна відстежити, що та як, і стільки дурощів – хто все це розробляє, сказитися можна!» Семен Франсович був відомим адвокатом. «А ви стежите за змінами законодавства?» – «Звісно. Хоча Михайлику це не цікаво, дивуюся, як він спромагається практикувати, бо був та залишається ледачою дитиною, хоча, кажуть, на нього є попит, я нічого не розумію в сучасному житті, так… Я розповідаю про це Семенку. Семенкові завжди було цікаво, що я думаю про те чи інше, ми говорили з ним до світанку, але я й зараз відчуваю, що не все йому сказала… Вибач, Женю, але мені здавна здавалося, що Віолці нецікаво з тобою спілкуватися, їй ні з ким не було цікаво спілкуватися, хоча вона завжди була надзвичайно уважна до людей. Досліджувала наші реакції, чи що? Ти сам зараз?» – «Досліджувала, так. Вона і зараз досліджує, хоча, може, і спинилася, академіка їй і так дадуть. За видатні заслуги… Не сам». Я замовк. Софія Аркадіївна теж виявила делікатність.
«А Максик і досі аналізує фінансовий ринок? Не одружився ще? Як я хотіла, щоб він одружився з нашою Юлькою. Але Юлька така дзиґа! Уже двічі встигла розлучитися. І це порядна єврейська дівчинка? Сором. Живе зараз у Німеччині. Знаєш, чим займається? Робить ляльок. З різного лайна. Лазить по смітниках, знаходить ґудзики, тканину, старе мереживо, попільниці, ложки, хутро, пластик, бляшанки, корки від вина, гілки та каміння збирає. І з цього всього майструє цих ляльок. Уже й виставка була. У Берліні. Я побоялася летіти, Мішка зледацюжився, ще зветься батьком, Карина його якраз відпочивала в Ізраїлі, а от Нінелька поїхала, думала, що причарує якогось німця. Не причарувала, але, каже, успіх у цієї дзиґи там феноменальний, а ляльки схожі на виродків та дуреп.
Що за гойське зайняття, скажи мені? Робити ляльок-виродків зі сміття? Хіба людських виродків зі сміття бракує? Ніколи мені цього не зрозуміти. Молодь. Тягне їх до паскудства, виклик суспільству вони кидають… Та це суспільство мало їх усіх на увазі, використовувало, використовує та використовуватиме завжди саме це – їхнє бажання випхатися нагору за будь-яких умов та паскудити іншим на голови. Юліє, Юліє… Хоча, може, це й талановито? Не знаю. Не знаю та не розумію. Я коли дізналася, довго розмірковувала, чи говорити Семенові, а потім подумала: «Та вони там раніше за нас про таке дізнаються». Сказала. То був якраз той випадок, коли добре, що я не чула його відповіді, можу собі уявити, як він нас усіх картав! Вона ж юридичний закінчила, думали: продовжуватиме династію, а вона… Про що тут говорити… З іншого боку, зараз таке коїться в юридичному світі, що краще, можливо, ліпити ляльки з гівна, ти вже вибач, Женю, стару маразматичку». – «Макс не одружений, ні. Працює аналітиком, дорослий зовсім, дуже дорослий. Занадто».
«Щось ти сумний, Женю. Я розумію, що біля могили батька не будеш стрибати та рок-н-ролити, але ти все одно дуже сумний. Що тебе непокоїть?» – «Давайте краще я допоможу вам прибратися». – «Женю, це вже ні. Я з цим сама впораюся, для мене це радість». – «А можна запитати вас?» – «Краще запитай, інакше зараз почну гомоніти про рідних, друзів, пінчера свого Розку та сусіду-наркомана – пожалкуєш, що не спрямував мене в потрібне тобі річище». – «Софіє Аркадіївно, я ж вас давно знаю, і Семена Франсовича теж, і ніколи у своєму житті не бачив більш гармонійної пари. Скажіть, у чому таємниця? Як зберігати стосунки? Від кого це залежить? Як упорядковувати власні емоції, як долати свої підозри? Як відчувати одне одного? Як говорити одне одному про все й не боятися, що тебе хибно зрозуміють, образяться чи образять? Чого вас досі тягне сюди, до Семена Франсовича, поговорити, посміятися, пожалітися? Ви ж не самотня та така екстравертна, вас оточують різні люди, переконаний, що вам цікаві ваші подруги, але ви все одно йдете сюди».