Скруцак титиню — «на Гуцульщині лист тютюну бережуть поскручуваним, звідси й «скруцак» (Г. Хоткевич)
С мер ічч є (від смерека) — назва дерева з породи шпилькових.
Смуччий — чортовий; (Смуччі очі — бісові очі).
Сночі — вчора вечором.
Сокотити — стерегти.
Сотониця — жіночий рід від «сатана».
Спасти зі світу — звести зі світу, вбити.
Спирати — боронити, заборонювати.
С п і в н и к — спільник.
Сповенити (від повінь) — залити чимсь (водою, кров’ю тощо).
Спрахтити — збити, звести когось зі світу.
Стокмити — домовитися.
Стричок'— зашморг.
Стромий — стрімкий.
С т р ю б а — стрільба, рушниця.
Теркіла (терх) — вантаж, тягар.
Т е р м і т ь — строк.
Т о б і в к а — шкіряна сумка.
Тратити (від страта) — вішати.
Трембіта — гуцульський музичний інструмент.
Трепота — страх, жах, трепіт.
Трудний хбдом — втомлений дорогою, подорожжю.
Т у с к — туга, журба, сум.
У б е р я — одяг.
У б о ч і — схили гір.
Уйматися — обставати, виручати з біди.
Уклєтє — проклін, прокляття.
Уплітки (заплітки) — спосіб укладати (уплітати) волосся. Утіль — ззаду. (З-за тилю — з чорного ходу).
Ф а н т є — лахи, старе вбрання.
Фарнути — кинути.
Фестунок — фортеця, оборонна споруда.
Ф і в к а т и — свистати.
Ф л є к є в — парубок.
Ф л є ш а — пляшка.
Ф л о є р а — сопілка.
Фузія — рушниця.
Ф у р т — постійно, раз у раз.
X а в к а — рот, пелька.
Хитар — границя, межа.
X і х л а т а — пухка, пишна, кучерява Ходити облудом — бути наче неприкаяним.
Храбуст — сушняк.
Ц а р а — край.
Царинка — зелена полянка.
Цингель — курок у вогнестрільній зброї.
Чередінниця — відьма, чарівниця.
Чепраги — мідні застібки.
Ч і ч е н и й (від ч і ч к а — квітка) — гарний. (Дзьобик чічений означає лезо бартки, топірця).
Чучурина — назва рослини.
Чуркало — джерельце.
Шимкнути — зашелестіти, легенько зашуміти.
Шпиткий — поганий.
Штудерувати — комбінувати, мудрувати.
Ш у в а р — очерет.
Ш у л ь о к — кукурудзяний початок.
Шутер — дрібне каміння.
ДОДАТОК ДО ПРОЧИТАНОГО, ЩО СТАНЕ В ПРИГОДІ ВЧИТЕЛЕВІ ТА УЧНЮ
До видання увійшов роман Гната Хоткевича «Камінна душа». Додаток до прочитаного містить біографічні, літературознавчі й методичні матеріали, які допоможуть читачеві ґрунтовніше ознайомитися з життям і творчістю митця.
Гнат Мартинович Хоткевич народився 31 грудня 1877 р. у Харкові й за походженням був у буквальному значенні слова «кухарчиним сином». Його батько служив кухарем, хоча, за словами самого Гната, «був граф, потомок великих і славних гетьманів Ходкевичів», а кухарем став «унаслідок родинних інтриг». Мати також служила кухаркою і хатньою робітницею в родині дрібного харківського купця Михайлова, який мав дачу в селі Деркачі у 13 верстах від Харкова. Сюди щоліта виїздила на відпочинок купецька сім’я, а разом із нею батьки-Хоткевичі й малий Гнатик.
Цьому селу судилося стати своєрідною колискою національної свідомості майбутнього митця, його художніх уподобань і прихильностей, які пізніше він розвинув і довів до високого професіоналізму. Саме тут уперше поринув Гнат у стихію співучої української мови і чарівливої народної пісні, народного життя і звичаїв, у ту привабливу «українську стихію», яка не могла не відбитися, за його спогадами, «у свідомості малого хлопця, який зроду не бачив української книжки й не знав нічого про якусь там ріжницю мов».
Отож не дивно, що вже у 11—12 років, почавши читати Гоголя і душею підсвідомо відчувши у його творах ту саму «українську стихію», український дух і колорит, хлопець вирішив, що той «неправильно пише», і взявся перекладати українською мовою його «Майську ніч». Та він не завершив свого першого літературного опусу, бо не зміг перекласти російського вірша.
Навчаючись у 1890-1894 рр. в реальному училищі, Хоткевич опинився у становищі сумнозвісних «кухарчиних дітей». Пізніше, у «Моїй автобіографії», Хоткевич із цього приводу саркастично зауважував: «Далися оті кухарки державним діячам! Один закриває школи для «кухаркиньїх детей», другий хоче, щоб кожна кухарка вміла управляти державою».
І у реальному училищі хлопець не забував своїх деркачівських друзів і скрупульозно збирав копійчину за копійчиною, що їх йому давали на сніданок батьки. Потім він купував на них зошити, олівці, пера, а на літніх канікулах, приїхавши до Деркачів, збирав селянських дітей і влаштовував «школу», передаючи їм все те, що знав сам. Одним із його учнів був «Ахванасій Волячі Очі» — майбутній відомий матрос Матюшенко, герой повстання на крейсері «Потьомкін». Пізніше, перебуваючи вже в еміграції у Женеві, Матюшенко написав своєму першому вчителю листа, в якому відзначав, що «перші зерна свободолюбності дістав з отої школи».