Чупсля знову щось зашепотіла Гемулеві, той згідно кивнув головою.
— Це таємниця, — витлумачив він слова Чупслі. — Чупсля і Трясля переконані, що Вміст валізки є найчудовішою річчю на світі, а Мара натомість вважає її лише найдорожчою!
Хропусь покивав головою і наморщив чоло.
— Випадок важкий, — зрештою мовив він. — Чупсля і Трясля міркують слушно, однак повелися вони не правомірно. Закон є закон. Мені треба подумати. Помовчте хвильку!
У кущах бузку запала тиша. Дзижчали бджоли, сад розімлів під гарячим сонцем.
Раптом дмухнуло холодом, сонце зайшло за хмару, садок посірів.
— Що це? — Нюхмумрик підвів голову від сторінок протоколу.
— Це знову вона, — прошепотіла Хропся.
У паморозній траві сиділа Мара й витріщалася на товариство, потім поволі перевела погляд на Чупслю і Тряслю і, мружачись, присунулася ближче до них.
— Рятуйте! — зарепетувала Чупсля.
— Стій, Маро! — рішуче звелів Хропусь. — Я маю тобі щось сказати!
Мара зупинилася.
— Я довів свої міркування до логічного завершення, — вів далі Хропусь. — Може, Чупсля і Трясля викуплять Вміст валізки? Яка твоя ціна?
— Висока, — крижаним голосом відповіла Мара.
— Моєї гори золота з острова гатіфнатів достатньо?
Мара заперечно похитала головою.
— Ой, як тут холодно, — озвалася Мама Мумі-троля. — Піду по шаль.
Вона швиденько перебігла садом, де Мара залишила морозяні сліди, вийшла на ґанок, і тут їй сяйнула щаслива думка. Розпашіла від хвилювання, вона схопила з комоди капелюх Чарівника. Лиш би Мара гідно оцінила його!
Повернувшись до кущів бузку, де чинилася судова розправа, Мама поклала капелюха в траву і мовила:
— Ось найвартісніша річ в усій Долині Мумі-тролів! Чи знає шановна Мара, що виростало з цього капелюха? Чудові маленькі хмаринки, якими можна було кермувати, чарівна солодка вода і тропічний райський сад! Це єдиний чарівний капелюх у світі!
— Доведи! — Мара не приховувала насмішки.
Мумі-мама поклала до капелюха вишеньку.
Залягла мертва тиша, всі затамували подих.
— Лиш би звідти не поперла якась бридота! — прошепотів Нюхмумрик до Гемуля.
Їм пощастило. Мара зазирнула в капелюх і побачила там жменю червоних рубінів.
— Бачиш! — зраділа Мама. — Уяви, на що обернеться, скажімо, гарбуз!
Мара подивилася на капелюх, потім перевела погляд на Чупслю та Тряслю і знову на капелюх. Видно було, як напружено працює в неї думка.
Урешті Мара схопила чарівного капелюха і, не зронивши й слова, морозяно-сірою тінню посунула геть.
Умить знову заяскріли літні барви, все навколо задзижчало і задухмяніло.
— Щастя, що ми позбулися капелюха, — сказала Мама. — Нарешті він згодився для доброї справи.
— Хмаринки були такі гарні, — сумно мовив Чмих.
— А як весело було гратися у Тарзана в джунґлях! — і собі засмутився Мумі-троль.
— Швидкосля минулосля усе! — тішилася Трясля, хапаючись за валізку, яка досі лежала на лаві підсудних.
— Геніальносля! — погодилася Чупсля, беручи Тряслю за руку.
Удвох вони почеберяли до будинку, а решта стояли й дивилися їм услід.
— Що вони сказали? — запитав Чмих.
— Побажали всім доброго дня чи щось таке… — відповів Гемуль.
Розділ останній, дуже довгий,
Це було наприкінці серпня. Ночами пугикали сови, а лилики чорними зграями безгучно кружляли над садом. Шумів ліс, брижилося море. Природа тривожно чогось очікувала, а згори споглядав землю великий жовтий місяць. Мумі-троль понад усе любив найостанніші тижні літа, хоч і сам до пуття не розумів чому. Ліс і море шуміли у цей час на інший лад, у повітрі вчувався запах перемін, дерева немов чогось очікували.
«Передчуваю, станеться щось надзвичайне, — думав Мумі-троль. Він прокинувся і лежав, дивлячись у стелю. — Напевно, ще дуже рано, але день буде сонячний».
Мумі-троль повернув голову і побачив, що ліжко Нюхмумрика порожнє. Тієї ж миті з-під вікна долинув таємний умовний сигнал — один довгий посвист і два короткі, що означало: «Які плани на сьогодні?»
Мумі-троль зістрибнув з ліжка й визирнув надвір. Між деревами ще тулився присмерк, віяло прохолодою. Внизу стояв Нюхмумрик.
— Йо-хо! — крикнув Мумі-троль, але дуже тихо, щоб не побудити інших. — Привіт! — привітався він, спустившись по мотузяній драбині.