— Ще треба щось зашити?
Кіт пригладив волосся, намащене брильянтином.
— Добре б ще сорочку на спині…
Він повернувся. Сорочка була розірвана майже згори донизу. Дора звеліла йому сісти, почала зашивати у нього просто на тілі. Коли її пальці торкнулися Котової спини, він здригнувся. Як тоді, коли Далва дряпала йому спину своїми довгими наманікюреними нігтями, примовляючи:
— Кішечка дряпає котика…
Але Далва не зашивала йому одягу, можливо, навіть не вміла засилити нитку в голку.
Дора торкалася його своєю рукою, наче мати, яка латає синові сорочку. Котова мати вмерла рано. Вона була вродливою жінкою, але в неї, як і в Дори, були погано доглянуті руки. Дружина робітника, вона не знала манікюру. І вона теж латала Котові сорочки просто на спині в нього. Дорина рука торкається його знову. І його охоплює почуття щирої ніжності, почуття безпеки, як тоді, коли його торкалися материні руки. Дора позаду нього. Він її не бачить. Йому здається, що це його мама повернулась і Кіт знову маленький, одягнений в сорочечку, яку пошматував під час ігор на схилах пагорба. Мати змушує його сісти перед собою, і її руки спритно орудують голкою, іноді торкаються його і приносять йому відчуття повного щастя. Мама повернулась і зашиває Котові сорочку. І йому хочеться обійняти Дору за шию, притулитись до неї і щоб вона наспівувала йому пісеньку, а він би заснув біля неї, як маля. Він раптом відчув себе насправді дитиною. Але вже великою дитиною, бо рівний був з чоловіками, бо крав, щоб жити, бо спав щоночі з жінкою легкої поведінки, брав у неї гроші. Але сьогодні ввечері він знову був дитиною, забув про Далву. Забув і про своє життя маленького кишенькового злодія, власника крапленої колоди карт, шулера. Забув про все, і зараз він тільки чотирнадцятирічний хлопець, якому мама зашиває сорочку. Хочеться йому, щоб мама наспівала йому колискову і він заснув би під звуки її голосу… Одну з тих колискових про маленького гномика. Дора перекусила нитку, нахиляється до Кота, і її біляве волосся торкається його плеча. Але не виникає в нього жодного іншого бажання, окрім того, щоб вона й далі була його мамою. Його щастя в цю мить було майже безглуздим. Ніби взагалі раптом перестало існувати все його життя, яким воно було після того, як померла мати. Ніби він і далі залишився дитиною, як усі чотирнадцятилітні. Сьогодні ввечері до нього повернулась мама. Тому ніжний мимовільний дотик Дориного волосся тільки збільшує його щастя. Її голос, коли вона каже: «Все гаразд, Кіт», бринить, немов м'який, музичний голос його матері, яка співала колискових пісень, поклавши Котову голову собі на груди.
Він підводиться, дивиться на Дору вдячними очима.
— Ти тепер наша матуся.
Йому здається, що Дора не розуміє його, хоча б тому, що на її обличчі з'являється усмішка маленької жінки. Але Професор зрозумів, і Кіт, що стояв перед Дорою і говорив до неї щасливим голосом, називав її мамою, і Дора, яка усміхалась до нього всією своєю материнською, майже жіночою усмішкою, виростають у Професоровій уяві в цілу картину.
Кіт закидає піджак за спину й перевальцем виходить. Він відчуває, що життя в складі змінилося: вони зустріли матір, відчули материнську ласку й піклування. Цієї ночі Далва здивувалася йому:
— Що це з Котиком? Що трапилось!
Але він зберіг свою таємницю. Це надто велика подія — знайти матір, яка вже померла. Далва не зрозуміла б цього.
Коли Професор почав читати, Жоан Здоровило підійшов і сів поруч. Ніч була дощова. В історії, яку читав Професор, теж була дощова буряна ніч. Матросів на судні били батогом, капітан був злочинець. Вітрильник міг потонути щохвилі, офіцерів батіг шмагав по оголених спинах матросів. У Жоана Здоровила на обличчі з'явився вираз страждання. Кангасейро прийшов з газетою, але не перебивав і теж залишився послухати. Зараз матрос Джон заробив удари батога лише за те, що послизнувся і впав під час бурі. Кангасейро перервав Професора:
— Якби там був Лампіан, він би вже пристрелив цього капітана з рушниці.
Так і вчинив матрос Джеймс, справжній мужчина, здоровило. Він кинувся на офіцера, і на судні спалахнув бунт… Надворі періщила злива. Про зливу говорилося і в книжці, це була оповідь про бурю і бунт. Один з офіцерів перейшов на бік матросів.