Одраде згадала чутки про ганебний вчинок Дортуйли. «Злочин Джессіки!» Завдяки чуткам надходило багато цінної інформації. Куди, побий його біс, вислали Дортуйлу? Байдуже. Зараз це неістотно. Істотніше таке: чому вона тут? Чому зважилася прокласти слід, який може привести до нас мисливиць?
Одраде спитала це у Стреггі, коли дівчина оголосила про прибулицю. Стреггі не знала.
— Вона каже, що розповість це лише вам, віч-на-віч, Мати Настоятелько.
— Віч-на-віч? — Одраде ледь не захихотіла з огляду на постійний моніторинг (краще б сказати «нагляд») кожного її вчинку. — Ця Дортуйла не сказала, чому вона тут?
— Ті, хто звелів мені перервати вашу роботу, Мати Настоятелько, сказали, що, на їхню думку, вам слід з нею побачитися.
Одраде стиснула губи. Те, що банітована Превелебна Мати зуміла дістатися аж сюди, викликало в Одраде цікавість. Уперта Превелебна Мати могла здолати звичайні перепони, та ці перепони звичайними не були. Причину Дортуйлиного приїзду вже було викладено. Інші почули її й пропустили. Було очевидно, що Дортуйла не вдавалася до хитрощів Бене Ґессерит, аби переконати своїх Сестер. Це викликало б негайну відмову. Бракує часу на такі марниці! Тож вона зауважила командний ланцюг. Її поведінка свідчила про ретельну оцінку, а це теж було повідомленням, закладеним всередині її повідомлення. Хай яке воно було.
— Приведи її.
На своїй глухій планеті, у справжньому ведмежому закутку, Дортуйла не надто й постаріла. Її вік виявлявся переважно у неглибоких зморшках довкола уст. Волосся прикривав каптур одежі, та очі, які дивилися з-під нього, були ясними й пильними.
— Чому ти тут? — Тон Одраде казав: «З біса краще, щоб причина була важливою».
Історія Дортуйли виявилася доволі прямолінійною. Вона і ще три Превелебні Матері, її співробітниці, розмовляли з групою Футарів із Розсіяння. Ті розшукали пост Дортуйли і попросили її передати послання на Капітулу. Дортуйла сказала, що пропустила це прохання через правдочуття, нагадавши цим Матері Настоятельці, що навіть у глухих закутках можуть траплятися таланти. Вирішивши, що послання правдиве, з чим погодилися і її Сестри, Дортуйла діяла швидко, не забувши про обережність.
— Щоб швидко доставити послання, ми використали власний не-корабель, — пояснила вона. Корабель, за її словами, був малий, контрабандистського типу.
— Одна особа може ним керувати.
Суть послання була захопливою. Футари хотіли укласти союз із Превелебними Матерями проти Всечесних Матрон. За словами Дортуйли, тяжко було оцінити, наскільки значними є сили цих Футарів.
— Коли я спитала, вони відмовилися відповісти.
Одраде стикалася з багатьма розповідями про Футарів. Убивці Всечесних Матрон? Існували підстави вірити цьому, але діяльність Футарів була неясною, особливо у рапортах із Гамму.
— Скільки їх у цій групі?
— Шістнадцять Футарів і чотири Вожаті. Так вони себе називали — Вожаті. І вони сказали, що Всечесні Матрони мають небезпечну зброю, яку можуть використати лише раз.
— Ти згадувала лише про Футарів. Хто такі ці Вожаті? І що це за таємна зброя?
— Я навмисне не розповіла про них відразу. Вони здаються людьми в межах змін, помічених у Розсіянні: троє чоловіків і жінка. Щодо зброї, то більше вони нічого не сказали.
— Здаються людьми?
— Саме так, Мати Настоятелько. У мене склалося дивне враження, що це лицепляси. Але не підходять під жоден критерій. Феромони негативні. Жести, вирази — все негативне.
— Крім цього першого враження?
— Я не можу його пояснити.
— А Футари?
— Вони пасують до описів. Зовнішній вигляд людський, але з безсумнівною звіриною складовою. Наскільки я можу судити, походять з котячих.
— Інші теж так казали.
— Вони розмовляють, але це спрощений ґалах. Ці слова з них наче вибухали — так я думала. «Коли їсти?», «Ти мила леді», «Почухай мені голову», «Сядеш тут?». Схоже, що вони негайно реагують на наказ Вожатих, але не бояться їх. У мене склалося враження, що Футарів і Вожатих поєднують взаємні повага й симпатія.
— Чому ти, знаючи ризики, вважаєш це послання достатньо важливим, щоб негайно його доставити?
— Це люди з Розсіяння. Їхня пропозиція укласти союз відкриває дорогу до місць, звідки походять Всечесні Матрони.
— Ти, звичайно, питала про них. І про умови в Розсіянні.
— Жодної відповіді.
Просто факт. Із Сестри-банітки не можна було глузувати, хай яка хмара затіняла її минуле. З’являлися нові питання. Одраде ставила їх, пильно слідкуючи за тим, як надходили відповіді. Придивлялася до старечих уст, схожих на зів’ялий плід: відкривався пурпуровим, закривався рожевим.
Щось у Дортуйлиному служінні, можливо, довгі роки покаяння, пом’якшило її, залишивши, однак, неторканою серцевину бене-ґессеритського гарту. Вона говорила з природною сором’язливістю. Її жести були м’якими і плавними. Дивилася на Одраде доброзичливо (це було хибою, яку засуджували її Сестри: цинізм Бене Ґессерит утримували на відстані). Дортуйла зацікавила Одраде. Вона говорила, як Сестра до Сестри, а за її словами приховувався сильний і добре організований розум. Розум, загартований напастями впродовж років у місці покарання. Тепер вона робила що могла, аби спокутувати помилку молодості. Не намагалася представити себе як особу, що доживає віку, далеку від поточних справ. Її звіт зводився до самої суті. Не приховувала, що цілковито усвідомлює потреби дня. Шанує Матір Настоятельку і розуміє ризикованість цього візиту, але й далі відчуває, що «тобі слід мати цю інформацію».
— Я певна, що це не пастка.
Поведінка Дортуйли була бездоганною. Прямий погляд, спокійний вираз очей та обличчя, як і належить, але нічого не приховує. Сестра могла прочитати цю маску, щоб здобути слушну оцінку. Дортуйла діяла через почуття нагальності. Колись вона вчинила по-дурному, але більше дурною не була.
Як зветься ця планета заслання?
Проєктор на робочому столі висвітлив назву: Баззел.
Ця назва насторожила Одраде. Баззел! Її пальці затанцювали над консоллю, підтверджуючи спогад. Баззел переважно покритий океаном. Холодно. Дуже холодно. Купка островів, не більших за великий не-корабель. Колись Бене Ґессерит визнали Баззел місцем покарання. Предметний урок: «Обережно, дівчино, а то потрапиш на Баззел». Тут Одраде згадала інший ключ: су-камені. Баззел був місцем, де прижилися одноокі морські створіння. Холістери, пошкоджений панцир яких творив чудові пухлини, одні з найцінніших коштовностей Всесвіту.
Су-камені.
Дортуйла мала на собі один такий, він вилискував на застібці її накидки під самою шиєю. Кімнатне світло перетворювало його барву на елегантну суміш глибокої морської зелені та лілово-рожевого кольору. Був більшим за очне яблуко людини, його носили з гордістю, як видимий знак багатства. Та, напевне, на Баззелі такі оздоби не надто цінувалися. Їх збирали на пляжах.
Су-камені. Це було значуще. За задумом Бене Ґессерит, Дортуйла мала часті контакти з контрабандистами. (Звернути увагу хоча б на те, що володіла не-кораблем). Слід підійти до цього обережно. Попри їхню розмову Сестри із Сестрою, вони зоставалися Матір’ю Настоятелькою і Превелебною Матір’ю з планети покарань.
Контрабанда. Серйозний злочин в очах Всечесних Матрон та інших, що не постали перед фактом існування законів, які неможливо виконати. Простороскладка не змінила цього аспекту контрабанди, а навіть полегшила дрібні порушення. Маленькі не-кораблі. Наскільки малим можна зробити такий корабель? Прогалина в знаннях Одраде. Архіви виправили цю прогалину: «140 метрів у діаметрі».
Себто досить малий. Су-камені були природно привабливим вантажем. Простороскладка була критичним економічним бар’єром: наскільки цінним має бути вантаж відносно свого розміру та маси? За перевезення масивних предметів слід викласти багато соляріїв. Су-камені притягували контрабандистів, наче магніт. Також вони викликають особливий інтерес Всечесних Матрон. Прості економічні міркування? Сталий і значний ринок збуту. Тепер ці камені за привабливістю для контрабандистів не поступаються меланжу, який так вільно витрачає Гільдія. Гільдія вже багато поколінь нагромаджувала запас прянощів у порозкидуваних складах та (безсумнівно) у прихованих тайниках.