— Я все забуваю, що ти жодного разу не полишала свій острів.
— Це вразило б кожного, — заперечила Скарлет. — Ти бачив інші балкони? Їх же сила-силенна! А внизу? Це скидається на справжнє королівство в мініатюрі.
— А ти сподівалася побачити звичайний будинок?
— Звісно ж, ні. Зовні будівля доволі велика, але ж не така здоровенна, щоб вмістити під балконом цілий світ.
Не в змозі стримати хвилювання, вона підбігла до поручнів, але не наважилась ступити за опущену товсту червону завісу.
Джуліан підійшов ближче і злегка її відхилив.
— Гадаю, нам не варто її чіпати, — мовила Скарлет.
— А, можливо, саме тому завісу й опустили, коли ми зайшли. Хочуть, щоб ми її відкрили, — він смикнув тканину ще дужче.
Скарлет була впевнена, що цим Джуліан порушує якесь правило. Та як тут втриматись, щоб не нахилитися й не помилуватись неймовірною розкішшю, яка лежала внизу щонайменше на відстані десяти поверхів од них. Містечко нагадувало вимощені бруківкою вулиці, якими щойно мандрували Скарлет і Джуліан. Там вирувало життя. Це скидалося на казку, яка ожила. Скарлет вдивлялась униз на яскраві загострені дахи, вкриті мохом башти, розмальовані будиночки, золоті містки, вулички з блакитної цегли, веселі водограї. Масляні лампи осявали все довкола, і годі було зрозуміти, яка ж там пора доби — день чи ніч.
Містечко за розміром нагадувало її власне на Трісді, але на цій дивовижній території життя вирувало. Ці емоції можна хіба порівняти, коли до слова додати знак оклику. На дорогах було гамірно, й Скарлет могла заприсягнутись, що там усе рухалося.
— Не розумію, як вони могли вмісти сюди цілий світ.
— Це вдало сплановане театральне дійство, — сухо мовив Джуліан, перевівши погляд од картини знизу на незліченні балкони, що височіли над цією загадковою дивиною.
Скарлет одразу й не помітила цього, але Джуліан мав рацію. Балкони утворювали коло — величезне коло. І Скарлет спохмурніла. Не раз вона день витрачала на пошуки сестри у батьковому маєтку, але як це зробити тут?
— Ретельно оглядай все, поки маєш час, — озвався Джуліан. — Потім внизу буде простіше орієнтуватись. Сюди ми більше не повернемось, тільки якщо...
— Кх-кх! — прокашлявся хтось із протилежного боку балкона. — Вам слід відійти убік і запнути завісу, — Джуліан повільно опустив тканину.
— Хто ви? — він зверхньо оглянув непрошеного гостя, так ніби цей юнак щойно втнув щось кепське.
— Звіть мене Рупертом, — хлопчина поглянув на Джуліана з таким презирством, наче знав, що Джуліан не мав тут перебувати. Помпезно поправив циліндр, без якого, скоріш за все, був би нижчим за Скарлет.
На перший погляд, він виглядав, як джентльмен. Сірі напрасовані штани, фрак. Але підійшовши ближче, Скарлет зрозуміла, що він лише хлопчисько у чоловічому вбранні, з дитячими пухкими щічками та недоладно довгими руками. Скарлет здогадалась, що це вбрання було від магістра Легенди, який славився своєю пристрастю до циліндрів і костюмів.
— Я тут, щоб нагадати правила і відповісти на будь-які питання, перш ніж ви офіційно розпочнете гру, — Руперт протататорив промову, проголошену дівчиною на одноколіснику.
Скарлет не терпілося якнайшвидше розпочати гру, вона дуже добре знала Теллу й боялася, що сестра вже встигла вскочити в якусь халепу. Джуліан тицьнув пальцем її поміж ребер:
— Слухай уважно.
— Ми вже це чули.
— Ти впевнена? — прошепотів Джуліан.
— На початку гри ви отримаєте загадку, на яку маєте отримати відповідь, — вів Руперт. — У ході всієї гри будуть розставлені підказки. Вас таки закрутить у вир фантазій, але будьте пильні й не відлітайте далеко, — нагадав Руперт.
— А що станеться, коли хтось таки відлетить занадто далеко? — запитала Скарлет.
— Помрете чи збожеволієте, — відповів Руперт так тихо, аж Скарлет навіть здалось, що насправді вона сама вигадала цю відповідь. Хлопець так само незворушно зняв циліндр і дістав два рожевих аркуші пергаменту, а потім простягнув Скарлет і Джуліанові, щоб вони прочитали їх. Однак шрифт був аж надто дрібний.
— Ви маєте залишити по краплі крові внизу кожного аркуша, — мовив Руперт.
— Навіщо? — поцікавилась Скарлет.
— Для підтвердження, що ви ознайомлені з правилами двічі, і що магістр Легенда не несе відповідальності у разі будь-яких нещасних випадків, божевілля чи смерті.
— Але ви ж казали, все, що відбувається у грі — нереальне? — заперечила Скарлет.