ДІЙОВІ ОСОБИ
Пані Люба.
Пан Стась.
Панна Рома.
Пан Маркел.
Ксьондз.
Економ.
Невідомий (Кармелюк).
Чабан.
Люди в селянському вбранні.
І
З туману вирізуються контури старого й глухого лісу, що густо поріс колюччям та папороттю. Серед лісу сумує давня руїна з панських мурів. Стіни полупані, розсипані, увійшли в землю, поросли травою та мохом, кропивами та полинням. Дірки, де були вікна, теж диким бадиллям позаростали. Блимають серед руїни в бур’яні блудящі огні. Гуде вітер над руїнами, гойдає лісом, шумить. Шум помалу переходить у музику: чути давню мазурку, що була відома під назвою «Кармелюк». Руїна оживає, контури туманяться. Де були мандрівні огники - горять свічки. Де були пеньки й уламки муру, з’являється обстанова легенди. Музика стихає. Глухе земелля в панських будинках, муроване; стеля кругла, вигнута. Стіни з темна-синього кольору. Штукатурка місцями вилущена, стіни подекуди поросли мохом. По кутках - павутиння. В стіні - високе гратоване вікно. Крізь його видно якесь бадилля. В мусяжевих підсвічниках горить декілька свічок. Коло огню літають вечірники-метелики. Скрізь без ладу розставлені старовинні меблі: стільці, кріселка, столи, канапи тощо. Осторонь на столі стоїть на декілька персон непочата вечеря. На другому - жужмом лежить різна зброя: пістолі, шабля, приламана рапіра, порохівниці, патронташі. Двоє дверей: одні - маленькі, низькі, потайні; другі - великі; ці підперті кіллям, забарикадовані. Пані Люба недужа лежить з пов’язкою на голові в ліжку. Коло неї на ослончику - ліки: каламарчики, шклянки, вода в графині. Обік пані Люби, на ослончику - пан Маркел - зігнутий, зажурений. Коло його долі - кучею скиданий архів. У кутку, з книжкою в руках - ксьондз; перед ним - налой, на налої - розп’яття. Горить лампадка.
Пан Стась (становиться на стілець, дивиться у вікно.) А ніч яка! Негодяна, як ворон, темна! Ні, не йму я тому віри, щоб принесла його нетеча такої ночі! (Сходить із стільця.)
Пані Люба. Оце саме й ніч для розбійника. Він її такої тільки й дожидає. Швидше на те треба сподіватися, що військо не прийде, а він того не злякається.
Пан Маркел (затурбувався). Як - військо не прийде? Що це ви лякаєте, пані Любо? (Твердо.) Військо прийде! Воно мусить прийти! Ха! Це хороша була б річ, коли б воно в цей час зрадило нас!
Ксьондз (теж стурбований). Так, так... Це була б справді щира послуга, коли б воно чогось зовсім не прийшло сьогодні! Я вже не знаю, що б уже ми далі й робили.
Пан Маркел (певно). Ні! Ні! Цього бути не може! Про це й думати не слід. Військо прийде, й прийде сьогодні - у мене є таке передчуття. Ось поназдивитесь!
Пані Люба. Та коли ж воно прийде? Вже серце зниділо, його дожидаючи...
Пан Стась (роздратовано). Мамо, ти хвора, тобі не слід хвилюватися: випий своїх крапель, і будемо спокійно дожидати далі.
Пані Люба (втримуючи себе). На інше надіятися немає на що,- будемо дожидати...
II
Одчиняються маленькі двері; низько згинаючись, увіходить панна Рома.
Пані Люба (придивляється). Панна Рома? Ми так турбувалися за вами, де ви блукали?
Панна Рома (струшує з себе порох і сміття). Ой, що там тільки діється - вам і на думку не спаде. Такої негоди, такої бурі не бачила - скільки живу! Дерево з кореня ламає, гілля обносить, розкидає! Зриває покрівлі у станях і коморах, солому безвісти заносить. А там за садом півнеба двигтить од блискавиць... Суне така хмара, така грізна, що обгортає жах! Худоба по двору розбіглася, реве: сум стоїть над нами.
Пані Люба (пригноблена). Це якась кара на нас господня!..
Пан Стась. А де ж челядь? Люди?
Панна Рома. Людям усе теє байдуже. Ще й сміються, радіють. Це, кажуть, Кармелюк панів іде судити. Понаряджалися, як на свято, волі дожидають...
Всі слухають уважно й похмуро.
Пані Люба (гірко). Радіють, кажете...
Пан Стась (люто). Хай же радіють, хай дожидають! Ось прийде військо, я їм наряджу свято! Будуть вони довго його згадувати!
Загадались. Дехто ходить, дехто сидить - всі задумані.
Пані Люба (кинулася, здригнувши). Мені здається, панове, що у нас занадто світла, певне, з саду видно буде його з вікна.
Пан Маркел (злякано). А це правда! Це правда! Як це раніше не прийшло нам у голову? Я гадаю, тут досить буде одної свічки.