— Чорна орхідея! — захоплено вигукнула якось молода бельгійка, торкаючись цих кіс. — І де — на цьому гноїщі! — додала вона, показуючи на Айшину сарану і Айшине обличчя.
— Гній іноді буває й білий, — сказала Айша.
— Ви чули? — сплеснула бельгійка руками. — Вона вміє говорити по-французьки і чула навіть про суперфосфат!
1955 року, незадовго до того, як французькому пануванню в Марокко настав кінець, Айша-Агуза померла, зійшовши кров'ю від наскрізної рани в живіт. Її поранили під час демонстрації перед палацом французького генерального резидента в Рабаті. Палац тоді охороняла колоніальна піхота, так звані «Les Joyeux», що в перекладі приблизно означає «Веселі хлопці».
