Ось які думки стрельнули йому в голову, проте вголос він сказав таке:
– Ніколи не сприймайте нічого за чисту монету, міс Довз. Я не ціную людське життя так сильно, як його цінують більшість людей. Наприклад, я зовсім не поділяю всієї цієї істерії навколо смертей в автокатастрофах. Людині завжди загрожує небезпека – від автомобілів, мікробів і ще тисячі інших речей. Ми можемо загинути як не від одного, так від чогось іншого. Але коли ми починаємо всього боятися, коли девіз «Безпека понад усе» стає нашим життєвим кредо, то ми вже однаково що мертві.
– О так, так, я з вами цілком і повністю погоджуюся, – випалила Рода. – Я вважаю, що жити потрібно на повну, не оминаючи небезпек. Якщо ці небезпеки, звісно, трапляються на шляху. Адже загалом життя страшенно нудне.
– Але не завжди.
– Це у вас так. Ви подорожуєте по найвіддаленіших куточках світу, боретеся з тиграми, полюєте на тварин, піщані блохи стрибають вам на ноги, а різні комахи так і хочуть вас укусити. Таке життя позбавлене будь-якого комфорту, але повниться нескінченними враженнями й хвилюваннями.
– Що ж, міс Мередіт теж отримала свою дозу вражень і хвилювань. Гадаю, не часто випадає побувати на місці злочину під час скоєння самого вбивства…
– О ні, перестаньте! – викрикнула Енн.
– Пробачте, – враз перепросив чоловік.
Проте Рода додала із зітханням:
– Звичайно, ця ситуація жахлива, але вона також украй цікава! Гадаю, Енн недооцінює це. А от місіс Олівер, як мені здалося, просто в захваті, що їй довелося побувати на місці злочину в ту ніч.
– Місіс..? А, та ваша огрядна подружка, що пише книги про фіна, чиє ім’я неможливо вимовити, не зламавши язика? То вона тепер що, вирішила побавитися в детектива в реальному житті?
– Вона хоче спробувати.
– Що ж, побажаймо їй успіху. Буде кумедно, якщо їй удасться переплюнути Баттла й компанію.
– А який із себе цей суперінтендант Баттл? – поцікавилася Рода.
Майор Деспард відповів серйозним тоном:
– Він надзвичайно проникливий чоловік. Людина неабияких здібностей.
– Ого! – вигукнула Рода. – А Енн казала, що він справив на неї враження не дуже розумної людини.
– Повірте, це просто його тактика. Але не дайте йому ввести вас в оману. Баттл насправді далеко не дурень.
Майор підвівся.
– Що ж, мені вже пора. Але перш ніж я піду, хотів би сказати ще одну річ.
Енн теж звелася на ноги.
– Яку річ? – запитала вона, простягнувши руку вперед.
Деспард помовчав якусь мить, ретельно обдумуючи слова. А потім взяв її руку в свою. Він зазирнув прямо в її широкі красиві сірі очі.
– Не ображайтесь на те, що я зараз скажу, – почав він, – але цілком можливо, що у ваших із Шайтаною стосунках було щось таке, про що ви не хотіли б нікому розповідати. Якщо це справді так – будь ласка, не зліться на мене (він відчув, як її рука інстинктивно смикнулася) – ви маєте повне право відмовитися відповідати на будь-які запитання суперінтенданта без присутності вашого адвоката.
Енн таки висмикнула свою руку. Її широко розплющені сірі очі аж почорніли від гніву.
– Та не було, не було нічого… Я заледве знала того жахливого чоловіка.
– Перепрошую, – сказав майор Деспард. – Я просто хотів, щоб ви знали.
– Це правда, – озвалася Рода. – Енн майже не знала його. Він їй не сильно подобався, але він влаштовував фантастичні прийоми.
– Здається, – похмуро зазначив майор Деспард, – це була єдина хороша річ, яку робив покійний містер Шайтана.
– Суперінтендант Баттл може запитувати мене про все, що забажає, бо мені нічого приховувати, абсолютно нічого, – холодним тоном заявила Енн.
– Я ще раз перепрошую, – повторив Деспард із максимальною делікатністю.
Вона подивилася на нього. Її гнів угамувався, і дівчина всміхнулася майорові ніжною, солодкою усмішкою.
– Все гаразд, – сказала вона. – Я знаю, що ви робите це з найкращими намірами.
Енн знову простягла йому руку. Він узяв її й сказав:
– Ви ж знаєте, що ми з вами в одному човні. І краще нам триматися разом…
Вона провела Деспарда до брами. Коли повернулася, Рода дивилась у вікно й посвистувала. Почувши кроки подруги, та озирнулася.
– Він страшенно привабливий, Енн.
– Так, він милий.
– Набагато більше, ніж просто милий… У мене від нього аж голова обертом. Шкода, що це не я була на тій вечірці замість тебе. Я б отримувала таке задоволення від усього цього… Мене хочуть загнати в пастку… Кат уже нагострив свою сокиру…
– Нічого ти не отримувала б. Не мели дурниць, Родо.