— Кевіне, дайте мені хвилинку. Будь ласка! У відставці містера Колінґриджа є щось дивне.
І він залишився на лінії.
— Особисто я не вірю в те, що кажуть про нього і його брата. Мені хотілося б мати змогу відбілити його ім’я.
— Не бачу, чим я можу вам допомогти,— сказав Спенс недовірливо.— Тим паче, нікому поза межами прес-офісу не дозволено контактувати зі ЗМІ під час виборчої кампанії. Найсуворіший наказ голови.
— Кевіне, зараз багато чого стоїть на кону. Не лише лідерство у партії і чи виграєте ви наступні вибори. Є дещо набагато особистіше: чи залишиться в очах історії Генрі Колінґридж пройдисвітом, чи ж матиме шанс все прояснити. Хіба він не заслуговує?
Ще одна обачна пауза, а тоді:
— Якщо я можу вам допомогти, що вам потрібно?
— Це дуже просто. Ви розумієтеся на комп’ютерній системі штабу партії?
— Так, звісно. Я постійно нею користуюся.
— Я думаю, у вашу комп’ютерну систему хтось втрутився.
— Втрутився? Це неможливо. У нас найвищий ступінь безпеки. Ніхто ззовні не може отримати до неї доступ.
— Не ззовні, Кевіне. Зсередини.
Цього разу тиша на тому кінці дроту була триваліша.
— Ну ж бо, подумайте, Кевіне. Ваше опитування громадськості злили зсередини. Це єдине пояснення. Вкинули вас прямісінько у вир.
Спенс, борючись із сумнівами, прошепотів тихе прокляття.
— Послухайте, я працюю біля палати громад. Можу бути у вас менш ніж за десять хвилин і гадаю, у вас у будівлі дуже тихо о цій порі. Ніхто не помітить, Кевіне. Я виїжджаю.
— Заходьте через парковку,— тихо мовив він.— Заради бога, не використовуйте центральний вхід.
Вона була в нього менш ніж за сім хвилин.
Вони сіли у його маленькому кабінеті на горищі, захаращеному горами справ, зваленими на кожну доступну пласку поверхню і на підлогу. На столі стояв зелений миготливий екран, і Меті з Кевіном сіли навпроти нього близько одне до одного. Меті перед тим розстібнула ґудзик на своїй блузці; він помітив. Меті вирішила, що покартає себе пізніше.
— Кевіне, Чарльз Колінґридж замовляв матеріали у службі комерції і друку партії й просив надсилати їх на адресу в Педингтоні. Правильно?
— Так. Я перевірив це, щойно почув, але там усе гаразд. Дивіться.
Він клацнув на кілька клавіш на клавіатурі — й викривальний доказ з’явився на екрані. «Чаз Колінґридж, сквайр, Прейд-ст., 215, Педингтон, Лондон W2 — 001А/01.0091».
— А що означають ці ієрогліфи?
— Перший набір цифр означає, що він просто передплачує всю нашу літературу. Другий — це термін, коли спливає його передплата. Так ми знаємо, чого він хоче — все чи лише головні публікації, чи він не є членом нашого книжкового клубу тощо. Кожна з наших маркетингових програм має різний набір кодових номерів. Вона також показує, як він платить, чи все гаразд, чи нема прострочення.
— А в Чарльза?
— Все було сплачено від самого початку року.
— Навіть якщо він алкоголік без грошей, який ближче до закриття бару вже й читати не здатен?
Спенс ніяково скуйовдив собі волосся.
— Ця інформація... її можна виводити на всі монітори в будівлі?
— Так. Це не та інформація, яка вважається особливо секретною.
— Тож скажіть мені, Кевіне,— вона трохи нахилилася, глибоко вдихнула: чоловіки безнадійні, тож це завжди спрацьовувало.— Якби ви хотіли трошки змінити правила, вирішили зробити мене передплатником усіх ваших послуг, ви могли б це зробити? Ввести мої дані з цього терміналу?
— Ну... так,— Спенс уже вловив її лінію розслідування.— Ви думаєте, що інформацію про Чарльза Колінґриджа змінили чи вигадали. Це можна було б зробити. Дивіться.
Його пальці залітали, ніби в концертного піаніста, і за кілька секунд екран показував передплату на всі послуги на ім’я «М. Маус, сквайр, Диснейленд, 99, Маямі».
— Але цього недостатньо, Меті. Вам би не вдалося зареєструватися заднім числом на початок року, бо... Який же я дурень! Ну звісно! — вибухнув він і ще раз заходився тарабанити по клавіатурі.— Якщо ви справді знаєте, що робити, а це знає дуже мало людей у цій будівлі, ви можете зайти у підкаталог комп’ютера...
Його слова майже потонули у стукоті клавіш.
— Бачите, це дає доступ до фінансових даних. Тож я можу перевірити точну дату, коли рахунок було оплачено, зроблено це чеком чи кредитною карткою, коли почалася передплата...
Екран монітора почав миготіти.
— Це можна зробити, лише якщо маєш правильний пароль і.... Мамо рідна!
Він відсахнувся від екрана так, ніби той кинувся на нього. Потому почав знову.