Выбрать главу

Кассандра

Он тії два. Ідуть… ідуть…

Поліксена

Нічого, місяць окрився за хмару, і Долон припав додолу. Вони не бачать.

Кассандра

Але я, я бачу!

(Голосно кричить).

Долоне!

Поліксена

Божевільна! він почув! схопився бігти! Вже за ним погнались…

Кассандра поривається кинутися з муру на поле, сестра утримує і бореться з нею.

Кассандра

Пусти мене… пусти мене… пусти! Я мушу з ним… пусти мене!!

Поліксена

(щосили кричить)

Рятунку! Гей, люди! слухайте! сюди, стороже!

Прибігають вартові вояки і помагають Поліксені утримати Кассандру.

Кассандра

Лишіть мене! Його, його рятуйте!

1-й вартовий

Кого?

Кассандра

Долона! Там його мордують.

2-й вартовий

Де?

Кассандра

Там, у полі. Ой рятуйте, люди! Скоріш біжіть!

1-й вартовий

Царівно, ми не можем, - нас тільки двоє! У ворожий табор побігли б ми хіба на певну згубу.

Кассандра

Та де ж ті всі троянці? поховались? чи неживі? Гей, люди! люди! люди!!

Починають збігатись на майдан люди.

Поліксена

Вже люди йдуть.

Кассандра

Пустіть мене!

(Несамовито пручається, далі обкидається назад, знесилена боротьбою і розбита жахом).

Вже пізно!…

Деїфоб і Гелен (брати Кассандрині, надійшли з людьми і, взявши за руки, хотять звести Кассандру з брами)

Ходи додому, сестро!

Кассандра

(відпихає їх)

Гетьте! гетьте! Се ви його убили!

(Раптом стишується і говорить зовсім убитим голосом).

Ні, се я…

(Покірно дає себе вести і йде, ледве переступаючи, так, що її більше несуть, ніж ведуть).

Місяць ховається за хмару, і темна купка людей, що веде Кассандру попід муром, ледве мріє, а далі зливається з глибокою тінню від храму.

V

Покій Кассандри. Нема нікого.

Деїфоб

(ввіходить)

Кассандро! сестро! де се ти? Рабині!

(Плеще в долоні і гукає).

Рабині, гей!

З сусіднього покою увіходить рабиня старенька.

Рабиня

Що, владарю?

Деїфоб

Та що се, невже моя сестра служниць не має, що й не докличешся нікого?

Рабиня

Вжеж, пророчиця рабинь всіх розпустила, казала: годі вже тих царських звичок, час привикати без рабинь до праці, бо хутко здасться.

Деїфоб

От нові ще примхи! А ти чия?

Рабиня

Царівни Поліксени.

Деїфоб

Ну, все одно, піди поклич сестру.

Рабиня

Котору? Поліксену?

Деїфоб

Ні, Кассандру, та хутко.

Рабиня

(йде воркотячи)

Хутко! бач, який швидкий. Старі вже ноги в мене, де тут хутко…

(На порозі).

Та он вона й сама… Царівно, швидше - там братик дожидається…

(Виходить).

Кассандра

(з кужілкою за поясом і з веретеном іде прядучи)

Вітаю.

Деїфоб

І що ти справді вигадала, сестро? Рабинь всіх розпустила, а сама кужілки з рук не випускаєш.

Кассандра

Брате, воно завчасу краще привикати до неминучого.

Деїфоб

Се рабська мова! Царівна так би не сказала зроду.

Кассандра

А що ж казати?

Деїфоб

«Або царювати, або загинути!»

Кассандра

Ми всі загинем, та не царюючи.

Деїфоб

Дай спокій, сестро, і не частуй мене пророкуванням. Се чисте горе: брат - пророк, сестра - пророчиця, нема де проступити у власнім домі за віщунством рідних. Ось ти взяла кужілку, се й гаразд, казати правду, дівчині се личить далеко краще, ніж пророча мова. Отож пряди й не пророкуй.

Кассандра

Я, брате, сама б радніша прясти білу вовну, ніж віщувати всім нам чорну долю.

Деїфоб