- Добрий ранок! Я так розумію ти все ж таки хочеш увійти в фантастичну п'ятірку, - сказав, посміхаючись, літній чоловік.
- Було б непогано, не думаю, що ми на це не заслуговуємо. - відповів начальник і вийшов на причал. Деякий час вони пристально дивились один на одного, але потім засміялись і потисли один одному руки, а згодом ще й обійнялись.
- Ну привіт пердуняко! - сказав начальник. - Ти ще на ногах хоч стоїш?
- Я буду стояти ще стільки ж, що не скажу про свій інструмент! А це хто?
- Це моя команда і мої підлеглі, це Чьокі, ти його пам'ятаєш, а це новенький!
- А-а-а-а, Чьокі, ну привіт балунчик! Я пам'ятаю твій перший день! А ти пам'ятаєш?
- Звичайно, пане! Ваш заряджений револьвер і постріл в стелю, важко забути, - сказав Чьокі і засміявся.
- У кожного перший день був різний, але Чьокі майже наклав у штани! - сказав начальник в мій бік, - Він дістав револьвер і сказав йому розповісти анекдот і якшо він буде не смішний, то відстрелить йому мізинця.
- Ти розповів? - запитав я.
- А то.
- А смішний? - запитав я з посмішкою.
- Ні, не дуже, але начальник тільки прийшов з полювання і залишив свою зброю біля мене, тому у нас була чоловіча розмова, поки хтось не увімкнув мелодію з вестерну і почали стріляти конфетті, а загалом було весело.
- А чому ви стріляли? - запитав я кремезного чоловіка.
- Бо він не повірив, шо револьвер заряджений! Х-ха! Він завжди заряджений і зі мною, сімейна реліквія! - сказав літній чоловік і показав на поясі зброю.
- Добре, годі, дай нам шось перекусити, бо важкий був шлях.
- Ходімо.
Нас пригостили дуже-таки не дешево: їстви було досить щоб нагодувати цілу дюжину робітників. Вони довго сиділи і травили байки про дитинство і останні новини. Загалом розмова була про все, і ні про що. Через декотрий час до нас підійшла офіціантка, темноволоса. В мене перехопило подих, бо я її впізнав. Це була та дівчина, якій я робив коктейль в вечір посвяти. Я відвів від неї погляд і втупився в тарілку. Начальник разом з Чьокі посміхалися, вони пили каву і просто уже давилися зі сміху.
- Чого ви ржете, невже політика, про яку я вам розповідаю така весела?! - загримів літній чоловік.
- Та ні, то просто згадали як ти револьвером не вміючи махав перед носом у Чьокі! Х-ха!
- Ай, іди ти! Зате було весело!
- Ще й як! - сказав начальник.
- Голубонько, принеси нам попільничку і мені одну сигару! - сказав літній чоловік дівчині.
- Звичайно тату.
Біда. Тату. Оце поворот. Але я старався не показувати своє хвилювання. Дівчина позабирала тарілки і нахилилась наді мною, поки забирала тарілки через стіл. Я не нароком побачив всю її красу під фартухом. Це було прекрасно, хоча я трохи зніяковів. Це помітив літній чоловік.
- Новенький, ти чого? Язика ковтнув? Чи тобі не подобається наша компанія? - він глянув на мене, але я зрозумів, що він не помітив того факту, що мої очі тільки що обвели повністю груди його доньки.
- Ні, пане, в голові просто запаморочилось. - сказав я і відпив кави.
- А-а-а, ці міські хлопці всі такі, звикли до своїх гидких і забруднених місць, а тут тобі не місто, тут свобода юначе, свобода і спокій. Х-ха! Ну добре, мені час повертатися до справ, мої хлопці з радістю віднесуть вас до ваших човнів, якщо ви втомилися, х-ха!
- Ні Рікардо, ми якось на своїх, самі, - сказав начальник. - А от тебе мої можуть віднести до туалету, якшо в тебе вже ніжечки не працюють!
- Ай, іди ти!
- Тату, ми все зробили, що далі? - підійшло двоє хлопців, абсолютно не схожих один на одного.
- Шо-шо робить!? На воду! Он бачиш, цей карась уже тренується перед змаганнями і нам потрібно! - загримів Рікардо. - Значить перевірте човен і якщо все гаразд - то на воду, попливемо в «Золотий короп».
- Добре тату! - сказали хлопці.
- Дякую Рікардо за обід, нам пора, - сказав начальник.
- Дуже дякую, було смачно! - сказав я і повернув голову в пошуках дівчини.
- Так, дякую, - сказав Чьокі.
- Та немає за що хлопці, я завжди радий цьому обірванцю і вам теж буду радий відтепер.
- Ну все Ріко, до зустрічі.
- Хай щастить, сподіваюсь вам вистачить сили в верх по течії дістатись вашої забігайлівки! Х-ха!
- Не переживай за нас, краще сам назад допливи, можу намалювати тобі карту зворотного напрямку.
- Йди вже, пеньтюх! Бувай!
Половини останніх слів я не чув, бо голова була повернута в інший бік, я шукав її.