- На отой столик віднеси будь-лас... - і я запнувся.
Офіціантка схопила замовлення і пішла до столика. За столиком сидів той хлопець, що зробив замовлення і дівчина, яку я не сплутаю ні з ким ... це була вона і вона була з хлопцем. Це був край. Я довго стояв, дивився на них і шукав якесь логічне пояснення. «Можливо це її брат? Або просто друг... а може це її колега? Так, мабуть це її колега» - сказав я сам собі і не повірив очам. Вони почали цілуватись. «Це явно не брат і не колега» - додав я і присів. У мене перед очима пробігли всі миті з нею, перша зустріч, коктейль, вечір біля «Титаніка» ... це були тридцять секунд, які тягнулись як година на невиносній лекції. Це був удар нижче поясу як мінімум і ще зверху десять чарок текіли і в добавку удар по морді.
Через приблизно тридцять хвилин прихав начальник з Чьокі і вони прямували до бару. Всі з ними вітались, плескали по плечах і потім начальник її теж помітив, а ще помітив з ким вона і відразу подивився на мене. В його очах була і жалість і тривога. «Тільки цього мені бракувало, зараз будуть проповіді, що все налагодиться», - подумав я, але він підійшов і сказав.
- Ти на сьогодні закінчив, піди освіжись ... я не знаю, що тобі казати і що радити, але краще тобі сьогодні не працювати.
- Мабуть-таки мені треба хвилин двадцять, але я повернусь до роботи, так буде краще.
- Як скажеш, біжи.
Я не знав що мені робити, не знав як реагувати і як себе поводити. Єдине що я хотів, це поговорити з нею, але як? Вона не сама і витягнути її було б не дуже правильно. Можливо вона мене помітить і сама підійде? А може і не підійде. Я був дуже пригнічений, але сподівався, що всьому є якесь пояснення. Я вже хотів йти, але повернувся до барної стойки, а за нею стояв начальник і Чьокі.
- Віскі з льодом.
- Ти впевнений?
- Так, не переживайте, все нормально, мені просто треба розслабитись.
- Добре, - сказав Чьокі і начальник налив мені стакан.
Я взяв напій і пішов, коли проходив поз їхній столик, вона мене помітила. Спочатку вона всміхалася але коли глянула на мене, посмішка пропала і з'явився смуток. Було таке враження, що вона мене тільки-но згадала, а може мені здалося. Я вийшов з кав'ярні і пішов на місце, де тренувався з начальником, до великої коряги. Я несильно любив віскі, але сьогодні воно було напрочуд смачне. Я сів на корягу, попиваючи напій, який зігрівав зсередини. Я не збирався напиватись, але це було необхідно, щоб трохи вгамувати нерви. Навіть коли я бував сильно випивший я не був розбишакою, навпаки, був податливий і добрий.
«Чорт, закінчилась випивка» - сказав я сам собі. Але були сигарети і я дістав одну закурити. Звичайно, мене не тішило те що я побачив, я був у дуже кепському настрої. З іншого боку, у нас з нею нічого такого не було, я просто по вуха закохався. «Таке могло статися з кожним», - сказав я сам собі і відчував як навколо мене все змінюється і у той самий час, все залишалось на місті, це було дивне відчуття якого в мене ніколи не було. Місяць на небі був занадто великий, вода напрочуд спокійна, була одна лише хмаринка на небі. Щось змінилось, я це відчував усім тілом, але не знав що саме.
Час минав, а я все сидів. Я почув музику, яка грала в кав'ярні і це був знак, що пора повертатись. Все таки не відразу спромігся піднятись з місця, але хвилин через п'ять я пішов назад. Дорогою я думав про неї і згадував вечір з нею. «Можливо це її сестра близнючка?» - запитав я сам себе і посміхнувся. Зробивши крок до кав'ярні, я знову побачив її, вона сиділа сама, а той хлопець якраз щойно встав і пішов. Вона випадково глянула в мою сторону і побачила мене. Поки я йшов до бару, вона підвелась і вийшла мені на зустріч.
- Привіт, - сказала вона тихо і дивилась на мене дуже пильно.
- Привіт, - сказав їй я, ми мовчали деякий час і вона продовжила.
- Не сприймай це на свій рахунок, так сталось і сталося дуже випадково, я не хотіла тебе образити і згадувала тебе, - почала вона і я хотів щось їй сказати, але не зміг видавити і слова. - Мені складно щось говорити зараз, завтра я прийду і ми поговоримо з тобою по нормальному, а зараз я мушу йти, вибач мені, але я правда не можу. - договорила вона і взяла мене за руку. В цей момент я відчув як вона поклала мені в руку якийсь предмет, щось маленьке.
- Добре, я буду тебе чекати, - відповів я тихо і не дуже весело.
- До зустрічі, - сказала вона, стиснула трохи руку на прощання і пішла за свій столик.
Я стояв і супроводжував її поглядом, потім розкрив долоні і побачив в руці фігурку кита, схожого на кашалота. Я стояв і вертів його в долоні, роздивлявся і переминав, потім стис його міцно і підійшов до бару.