— Якщо банкомет, — продовжив Бонд, — здав мені дві карти, які в сумі склали вісім чи дев’ять — так звана «натуральна» комбінація, — я розкриваю карти і виграю, за умови, якщо він не набрав стільки або більше. Якщо я не набрав натуральної комбінації, то можу запинитися на семи чи шести; можу попросити карту, якщо у мене п’ять, і однозначно прикуплю третю карту, коли маю менше п’яти. П’ятірка — поворотний пункт у грі. При п’яти очках шанси покращити свою руку чи погіршити її — рівнозначні.
Банкомет має право заглянути у свої карти, тільки якщо я попрошу карту чи постукаю пальцем по столу, що означає: я зупиняюсь. Якщо у нього натуральна комбінація, він розкриває карти та виграє. В іншому випадку він опиняється перед тією ж дилемою, що я. Однак мої дії можуть допомогти йому прийняти рішення брати чи ні третю карту. Якщо я зупинився, логічно припустити, що у мене на руках п’ять, шість або сім; якщо беру карту, він знатиме, що у мене менше шести і я сподіваюсь поліпшити свою руку. А ця карта здається відкритою. Побачивши її номінал та підрахувавши шанси, банкомет розуміє, брати йому прикуп чи зупинитися.
Отже, деяка перевага на його боці. У нього завжди є маленька підказка щодо того, брати чи не брати прикуп. Але в цій грі є проблемна комбінація — брати чи зупинитися на п’яти, і як вчинить в аналогічному випадку ваш супротивник? Деякі гравці завжди беруть, інші — завжди зупиняються. Я прислуховуюся до інтуїції.
— Але врешті-решт, — Бонд загасив сигарету і подав знак, щоби принесли рахунок, — усе вирішує вісімка та дев’ятка на першій здачі, тож треба лише, щоб вони частіше йшли до мене, а не до супротивника.
ВЕЛИКИЙ СТІЛ
Поки Бонд розказував правила гри, передбачаючи майбутню битву, його обличчя знову посвітлішало. Перспектива нарешті схопитись у двобої з Ле Шифром розпалювала, примушуючи кров бігти швидше. Здавалося, він цілком забув про недавню незлагоду та скоробіжне охолодження, і Веспер з полегшенням піддалася настрою супутника.
Бонд розплатився і залишив щедрі чайові сомельє. Веспер підвелася, першою пройшла через залу ресторану та спустилася сходами.
«Бентлі» чекав на них, і Бонд відвіз дівчину до казино, зупинившись прямо перед входом. Поки вони йшли витіювато оздобленим вестибюлем, Бонд майже не розмовляв. Дівчина помітила, що його ніздрі трохи сіпались. У всьому іншому він виглядав повністю спокійним і радо відповідав на привітання персоналу казино. Перед дверима salle privee у них навіть не спитали членських карток. Бонд, який грав по-крупному, вже став поважним клієнтом, а його супутниця ділила з ним цей привілей.
Перш ніж вони заглибились усередину, від одного з рулеткових столів підвівся Фелікс Лейтер і привітав Бонда як старого знайомого. Після того, як його відрекомендували Веспер Лінд і вони обмінялися світськими люб’язностями, Лейтер зауважив:
— Що ж, оскільки сьогодні ввечері на вас чекає бакара, я, з вашого дозволу, покажу міс Лінд, як зривають банк у рулетку. В мене у запасі три щасливі номери, котрі мають ось-ось випасти, і я сподіваюсь, у міс Лінд також є такі. А потім, коли ви увійдете в гру, ми, можливо, поспостерігаємо.
Бонд запитально поглянув на Веспер.
— Із задоволенням, — відповіла вона. — Та чи не підкажете мені одне з ваших щасливих чисел?
— У мене нема щасливих чисел, — Бонд відгукнувся серйозно. — Я роблю ставки, тільки коли шанси рівні або майже рівні. Гаразд, отже, я залишу вас. Із моїм другом Феніксом Лейтером ви будете в надійних руках, — він посміхнувся їм обом і неспішно попрямував до каси.
Лейтер відчув підкреслену стриманість Бонда і поспішив пояснити:
— Він дуже серйозний гравець, міс Лінд. Думаю, так і має бути. А зараз підемо, будь ласка, зі мною і подивимось, як число сімнадцять підкориться моїм екстрасенсорним здібностям. Ви відчуєте, як приємно робити купу грошей з нічого.
Бонд полегшено зітхнув, коли залишився на самоті й отримав можливість повністю зосередитися на власному завданні. Підійшовши до каси, він одержав двадцять чотири мільйони в обмін на квитанцію, видану вдень. Розділив суму на дві рівні частини, поклав у кишені смокінга і неквапливо пройшов крізь залу проміж гральними столами в дальній кінець, де за латунною огорожею стояв широкий стіл для бакара.
За столом тривали приготування, круп’є, розклавши перед собою колоди, сорочками догори, повільно тасував карти тим особливим круп’єрським чином, за якого, як вважають, підтасувати карти неможливо.
Chef de partie відстебнув обшитий оксамитом ланцюжок, відчиняючи прохід до столу.