Бонд запасся терпінням. Вони пили шампанське і розмовляли про події нинішнього дня, про Матіса та Лейтера, а також про можливі наслідки для Ле Шифра. Бонд виказав обачність і не виходив за межі того, про що Веспер інструктували у Лондоні.
Дівчина відповідала байдужим тоном. Сказала, що вони, звісно, помітили обох охоронців Ле Шифра, але не надали уваги тому факту, що той із тростиною став позаду крісла Бонда. Ніхто не міг повірити, що вони зважаться на замах у казино. Одразу як Бонд із Лейтером пішли до готелю, вона зателефонувала до Парижа і повідомила представнику М. про результати гри. Довелося висловлюватись інакомовно, й агент на іншому кінці дроту мовчки вислухав та повісив слухавку. Її проінструктували діяти саме таким чином. М. наказав тримати його в курсі в будь-який час дня чи ночі.
На цьому її розповідь закінчилася. Вона пила шампанське маленькими ковтками, зрідка піднімаючи очі на Бонда. Не посміхалася. Бонд відчув розчарування. Він випив більшу частину шампанського і замовив нову пляшку. Коли принесли яєчню, вони мовчки взялися за їжу.
О четвертій, коли Бонд збирався вже попросити принести рахунок, до їхнього столика підійшов метрдотель і, запитавши міс Лінд, передав їй записку. Дівчина взяла її і перебігла очима.
— О, це від Матіса, — мовила вона. — Каже, щоб я вийшла у вестибюль; у нього є для вас повідомлення. Напевне, він не у вечірньому одязі чи щось таке. Повернуся за хвилину. А потім підемо додому, — вона стримано посміхнулася. — Боюсь, я не в найкращому гуморі сьогодні. Трохи перенервувалася. Вибачте.
Бонд пробубонів формальне заперечення та ввічливо підвівся, зачепивши стіл.
— Я попрошу рахунок, — мовив Джеймс наздогін, проводжаючи дівчину поглядом.
Бонд сів і запалив сигарету. Раптом відчув, як на нього навалилася страшенна втома. Духота в приміщенні стала нестерпною, як тоді, у казино. Він попросив рахунок і зробив останній ковток шампанського. Воно здалося гірким, як зазвичай здається гірким перший бокал. Бонд із задоволенням побачив би зараз привітне обличчя Матіса і послухав би останні новини, може, навіть вітання.
Раптом записка, адресована Веспер, здалася йому дивною. На Матіса це не схоже. Він радше запропонував би зустрітися в барі казино або сам завітав до нічного клубу, незважаючи на одяг. Вони посміялись би усі разом. Йому було що розповісти Бонду, більше ніж Джеймс міг розповісти йому. Про арешт болгарина, який напевне розказав багато цікавого, про погоню за людиною з тростиною, а також що робив Ле Шифр опісля того, як залишив казино.
Бонд струсив заціпеніння, швидко розрахувався і, не дочекавшись, коли принесуть решту, вийшов з-за столу, проігнорувавши побажання «на добраніч» від метрдотеля та швейцара, майже бігом рушив до виходу. Ще перетинаючи гральну залу, Бонд роздивився величезний вестибюль, вилаяв себе і прискорив ходу. Бо у вестибюлі була лише пара службовців казино й кілька чоловіків та жінок, які забирали речі в гардеробі.
Ані Матіса. Ані Веспер.
Бонд прискорив біг. Діставшись виходу, окинув поглядом сходи наліво і направо та кілька автомобілів, припаркованих біля казино.
Підійшов портьє.
— Бажаєте таксі, месьє?
Бонд жестом відсторонив того і побіг сходами, вдивляючись у нічну темряву. Свіже нічне повітря приємно холодило скроні.
Він добіг до середини сходів, коли почув здушений крик. Хтось звучно зачинив дверцята машини десь справа. З різким гулом запрацював двигун, і з темряви на смугу, освітлену місяцем, вирулив «Сітроен»-жук. Заскрипіли на рінні двору казино передні покришки, задня частина авто розгойдувалася на м’яких ресорах, немов на задньому сидінні точилася запекла боротьба.
Викидаючи з-під коліс дрібні камінці, машина з гарчанням рвонула до воріт. Із заднього відчиненого вікна вилетіла маленька темна річ і впала на клумбу. Ще раз дзизнули покришки, «Сітроен» різко вискочив ліворуч на бульвар, водій перемкнув швидкість на другу передачу, двигун перестав ревіти, як оглашенний, і машина, прослизнувши між крамницями, взяла курс на прибережне шосе.
Бонд здогадався, що у квітах знайде вечірню сумочку Веспер.
Він схопив її, вибіг до яскраво освітленого ґанку казино і почав порпатись у ній, не звертаючи уваги на портьє, який вештався поруч.
Усередині, проміж звичайних жіночих речей, він віднайшов зім’яту записку.
«Не могли би ви на хвилинку вийти до мене у вестибюль? Маю новини для вашого супутника. Рене Матіс».