— Мій любий хлопчику, — мовив Ле Шифр батьківським тоном, — гра в індіанців закінчилась. Усе закінчилося. Вам не поталанило втрутитись у гру для дорослих, і ви побачили, наскільки вона може бути болісною. Вам зарано, любий хлопчику, грати в ігри для дорослих, і з боку вашої лондонської неньки доволі необачно посилати вас сюди з відерцем та совочком для піску. Дуже необачно і дуже прикро для вас. Але облишмо жарти, друзяко, хоча, я впевнений, що ви жадаєте слухати продовження моєї повчальної казочки.
Раптом він облишив жартівливий тон і кинув на Бонда погляд, повний неприхованої злості.
— Де гроші?
Джеймс відповів порожнім поглядом налитих кров’ю очей.
Новий замах вибивачки — і тіло Бонда скрутило пекельною судомою.
Ле Шифр почекав, поки серце жертви трохи заспокоїться і Бонд підніме вії.
— Гадаю, маю вам пояснити, — сказав Ле Шифр. — Я наміряюся продовжувати завдавати болю найчутливішим частинам вашого тіла доти, доки не отримаю відповіді на своє запитання. Ні милосердя, ні жалість мені не відомі. На допомогу в останню хвилину вам ніхто не прийде, а втекти звідси неможливо. Це вам не романтичний авантюрний роман, де лиходій урешті-решт буде повалений, а герой отримає медаль і одружиться з красунею. Шкода, але таке в реальному житті не трапляється. Якщо і надалі будете опиратися, вас мордуватимуть, допоки внаслідок тортур ви не опинитеся на межі божевілля, а тоді ми приведемо дівчину і займемося нею на ваших очах. Якщо і це не допоможе, вас обох уб’ють найболіснішим способом, а я із жалем залишу ваші трупи та відбуду за кордон, де на мене чекає симпатична хатинка. Там я займусь якоюсь корисною і дохідною справою й дотягну до глибокої мирної старості в колі люблячої родини, яку неодмінно заведу. Отже, як бачиш, мій любий хлопчику, я нічим не ризикую. Якщо віддасте гроші — добре. Ні — знижу плечима й піду геть.
Він зробив паузу і поворушив вибивачкою. Плоть Бонда зщулилася від легкого дотику лози.
— Але ви, друже мій, можете сподіватися лише на те, що я позбавлю вас від подальшого болю і залишу жити. На що-небудь інше надіятися недоречно. Отже, що робимо?
Бонд заплющив очі, приготувавшись до нового болю. Знав, що в тортурах найгірший саме початок. Агонія зростає за параболою, досягаючи піку, згодом нерви притуплюються і реагують на біль слабше доти, доки людина не зомліває або не настає смерть. Єдине, що залишалося, — це молитись, аби кульмінація настала швидше, і сподіватися на те, що його дух протримається до моменту вільного падіння у провалля.
Колеги, які пережили тортури японського й німецького полону і вижили, розповідали, що під кінець стає тепло, огортає приємна знемога, що веде до сексуального осяяння, коли біль перетворюється на справжню насолоду, а ненависть та страх до катів — на мазохістську пристрасть. Найвищий прояв самовладання, як казали, — не виказувати, що досягнув стадії відчуження. Якщо кати дізнаються про це, жертву одразу вбивають, щоб не марнувати час, або надають можливість очуняти, відновити первісну чутливість нервів, і тоді починають спочатку.
Бонд трохи розплющив очі.
Ле Шифр саме на це й чекав, його тріпачка стрепенулась і заторохтіла, немов гримуча змія хвостом. Ле Шифр завдавав удару за ударом: Бонд загорлав, його тіло засіпалось у кріслі, немов маріонетка.
Ле Шифр припинив биття тільки, коли реакція змордованого тіла почала слабшати. Він посидів, сьорбаючи каву, насупившись як хірург при погляді на кардіограф під час важкої операції.
Коли вії Бонда здригнулися та відкрилися, Ле Шифр знову заговорив, але тепер уже з ознаками нетерплячки.
— Нам відомо, що гроші у вашій кімнаті, — сказав. — Ви отримали чек на сорок мільйонів франків і повернулися з ним до готелю, щоби сховати.
Бонд здивувався, що француз настільки впевнений у своїх словах.
— Як тільки ви пішли до нічного клубу, — продовжив Ле Шифр, — четверо моїх людей обшукали вашу кімнату.
Не інакше, як Мюнци підсобили, подумав Бонд.
— Ми виявили купу цікавих речей у ваших дитячих схованках. Поплавець в унітазі приніс нам кумедний довідник з кодами, а деякі папери ми знайшли за шухлядою столу. Усі меблі ми розібрали по дощечках, а одяг та штори пошматували на клаптики. Прочесали ваш номер дюйм за дюймом, усі прилади розкрутили. Шкода для вас, що ми так і не знайшли чека. Якби знайшли — ви би зараз спокійно спочивали у своєму ліжку, можливо, навіть з чудовою міс Лінд, а не сиділи б тут, — і він знову запрацював вибивачкою.