Що? Танцюй, кажу!
Перший гість
Облиш, Густаве, бачиш же — слаба.
Фані
(підходить до Мар'яни й обнімає їі).
Ходім, моє дитя. Йому прости -
Бо п'яний дуже він, несамовитий!:.
Анелька
Авжеж не треба танцювати…
Вагнер
Що?!
То я не пан в своїй господі? (Одпихає Фані)
Геть!
(Хапає за руку Мар'яну й кидає, крутнувши,
насеред кімнати).
Танцюй!
Анелька
Він збожеволів…
Вагнер
(підступає до Мар'яни знов).
Ти не будеш?
Не будеш ти?..
(Хапає зі столика револьвер й націляється).
Мар'яна
(з криком одбігає до вікна).
Він вб'є… він вб'є мене!!!
(Гра сопілки уривається. Юрко вскакує вікном
у кімнату, кидається на Вагнера й валить його
на підлогу, потім хапає в обійми Мар'яну й зникає
з нею в саду. Всі який час стоять нерухомі з ляку.)
Вагнер
(підводиться, підбігає до вікна й стріляє в сад).
Прокляття!
(В саду розтинається й затихає здавлений крик.)
Перший гість
(хапає Вагнера ззаду за руки, підводить
до крісла й садовить).
Що ти робиш, божевільний?
Сідай і заспокойся.
(На постріли вбігають Трохим і Марта.)
Фані (мрійно).
Як чарівно!
Прекрасно як! Немов у сні, у казці…
Марта
Мар'яна де?
Анелька (показує на вікно).
Нема, втекла.
Фані
(підходить до Вагнера й кладе йому руку на плече).
Як гарно!..
Це Казка? так?..
Вагнер (з розпачем).
Немає більше Казки!..
Як дивний сон, як мрія зникла…
Кінець!..
Фані (мрійно зітхає).
Немає казки без кінця.
IV
Декорація 1-го розділу. Світає. Сцену іноді заливає
проміттям справа від заводу, чути зрідка гудки. На
призьбі під млином сидить старий Мельник, брудний,
обшарпаний, з розкуйовдленим волоссям і бородою.
Коли завіса піднімається, з правого боку виходить
Сусанна з фурманом своїм.
Сусанна (озираючись).
Ото той млин?
Фурман
Так, панночко, це він.
Сусанна
Ти йди і жди мене там, біля коней.
А я не забарюсь.
Фурман
Гаразд, пожду. (Зникає).
(Од заводу чути гудок.)
Дід (здригнувшись).
Загув… ач, як загув!..
(Схоплюється й тікає до дверей.)
Гукай, гукай…
Мене ти не обдуриш, як Мар'яну…
(Дослухається).
Ага, заціпило!.. (Відходить од порога).
Сусанна (підходить ближче).
Хтось гомонить?..
Він вже прийшов? Я ж думала, ще рано.
(Угледівши діда, зупиняється й слідкує за ним).
Це Мельник, певне? З ким же він розмову
Так рано тут завів?..
Дід
Іще одна…
Которая це вже?., розтала ніч
У світлі тихім ранку… Ще один…
Которий вже?., прокинувсь день ясний,
Її ж нема… (Нахиляється через колесо).
Збрехав ти знов, старий…
Що? прийде? прибіжить? Которий раз
Я чую це від тебе? Де ж вона?..
Сусанна
Добридень, діду, вам!..
Дід
(затремтівши, озирається й тікає до порога).
Мене нема…
Нема мене…
Сусанна
Куди ж? куди? стривайте!
Лихого вам не заподію.
Дід
Хто ж ти?
Ти звідтіля?
(Махає рукою на протилежний берег).
Сусанна
Звідкіль?
Дід
Од тих, що там…
Що тих потвор набудували тут
І степ порили геть і засмерділи.
Сусанна
То що, як звідтіля?
Дід
Хе-хе-хе!.. то що…
То знаю я, чого прийшла сюди.
Сусанна
Чого?
Дід (свариться пальцем).
Та знаю, знаю вже!.. Приходив
До мене вже один… казав мені,
Що млин зруйнує геть… еге… й натомість
Спорудить тут якусь машину…
Сусанна
Ну?
Що ж ви йому на це?
Дід (знов свариться).
Хе-хе… Яка!
Щоб випитать, прийшла?.. Хе-хе… а дзуськи!
Що я зроблю — того нікому не скажу.
Як прийдуть, то й побачать, хе-хе-хе!
(Показує на воду).
От він так знає.
Сусанна (здивовано дивиться туди).
Хто?
Дід
Та Водяник.
Він знає все й радіє ізо мною.
Тобі ж не скажемо… Нехай сюди
Заявляться оті… твої — і раптом
Де й дінеться і млин, і дід…
(Регоче, аж захлинається).
Іще
Прохав мене, щоб кинув я свій млин.
Туди, до вас щоб перейшов, що там
Побачу нібито свою Мар'яну…
Сусанна (робить рух до нього).
Мар'яну?..
Дід (махає руками).
Не підходь, а то сховаюсь!
Сусанна
То та Мар'яна ваша?
Дід
Не чия ж.
Сусанна
Нема Мар'яни вже… Мар'яна вмерла.
Дід (свариться пальцем).
Умерла?., хто?.. Ой хитрі ж збіса всі ви!
Про щось чудне і той товче мені…