— Вибачте, а це що таке?
— Це — малайський крис. На заході України крисом з давніх-давен називають карабін. А в малайців — це ніж з отаким ось незвичайним лезом. Зараз піднімемо скло… Ви зможете взяти його в руки. Лівіше — датчик руху, покажіть пальцем на річ, яка вам сподобалась, і панель відсунеться.
— Ох, даруйте!
— Пусте. Це скло розбити неможиво. Його й вибухівкою не одразу візьмеш. Мої іграшки вміють за себе постояти… Магнітофон ваш не постраждав?
— Ні. Пише. Все гаразд.
— Ось оце — вид надзвичайно рідкісний. У центральній Африці його називають гангата, в західній — хунга-мунга. Моторошний витвір Чорного континенту… Схожий на павука, правда?
— Так. Або на якусь рослину.
— Цією штуковиною можна вбити на відстані ста кроків. Томагавк із еспантонним лезом на сто кроків, певно, не кинеш. Але спритні руки індіянця роблять його небезпечним. Бачите зарубки на руків'ї? Цей належав якомусь вождю канадських племен.
— У мене таке відчуття, що найцікавіше ви притримуєте на завершення? За цими дверима…
— Зараз вони відчиняться — і ви все побачите.
Тихе пневматичне зітхання не скидалося на рипіння металевих завісів. Із таким звуком розтуляються губи закоханих… Магнітофонна плівка ніби зафіксувала момент, коли, скоряючись чаклунському слову, розсунулася гора й відкрила печеру Алладіна. Втім, саме так воно було насправді.
— Брила з композитного сплаву. Витримує неймовірне ударне навантаження. Автогенові практично непіддатна. Тут — найцінніші експонати. Вироби старовинних майстрів. Зразки з інкрустацією, прикрашені коштовним камінням та металами. Є навіть зі щирого золота. А ще те, що особисто мені найближче та найдорожче.
— Найдорожче?
— Авжеж. У ньому немовбито втілився мій світогляд. Нарізна зброя з короткою цівкою. Неодмінний атрибут безпеки та громадянської свободи, як на мою думку.
— Вибачте, поміняю касету… Один, один — проба запису… Ми розмовляємо з вами близько двох годин. З огляду на те, який ви зайнятий чоловік, я, чесно кажучи, не сподівався такої тривалої та цікавої бесіди…
— А хочете відчути себе історичною особою? Тримайте.
— Який маленький вишуканий пістолет…
— Це «Деринджер» тридцять восьмого калібру. З такого самого було вбито Авраама Лінкольна. Лінкольн мав того дня якесь передчуття, він попросив, щоби черговий офіцер супроводжував його. Одначе така ось крихітка металу переважила і прекрасну інтуїцію Аба Лінкольна, і любов до життя цього мужнього чоловіка. Цей «Деринджер», що ви тримаєте в руці, — та ж сама модель, але призначено її для інших покупців. Лінкольна вбив актор Джон Бут. Річ ця занадто коштовна як для його гаманця.
— Можна спитати вас про особисте?
— Чому ні?
— Ви відноситесь до числа найзабезпеченіших та найупливовіших громадян країни. А зброєю прагнуть володіти звичаєм люди слабкодухі, беззахисні. У зброї вони підсвідомо вбачають засіб до вирішення своїх внутрішніх проблем. Вона нібито компенсує їм брак мужності, талану…
— Я зрозумів, можете не розвивати далі своєї думки. Ось, до речі, зверніть увагу — пістолет китайського виробництва. Маузер так званого «Типу 17», модель «Янь». Назва співзвучна зі словом «ян», що китайською прочитується як чоловіча суть, начало. Фрейд знайшов би в цьому поживу для складних інтерпретацій. Насправді ж — усе просто. Янь Сі Шань — так звали військового губернатора провінції Шаньсі, котрий озброїв свою особисту армію цим незвичним напівавтоматом. Нині їх зосталося всього кілька зразків. Усі — в приватних колекціях. Так, я люблю зброю. А знаєте чому? Бо вважаю її одним із найчесніших проявів утіленої в металі людської мислі. Книжки нас ошукують. Філософи вибудовують красиві неживі утопії. Служителі культу за плату дають благословення цілим арміям, в ім'я любові до ближнього освячують воєнні кораблі. Але коли тобі у вічі зирить зіниця пістоля…
— Крий Боже…
— Я тільки хочу, щоб ви мене зрозуміли. Отож, коли опиняєшся під прицілом, раптом усвідомлюєш: цівка дивиться на тебе прямо й чесно. Вона обіцяє тобі тільки те, що може дати. На добрячий пістолет можна покластися завжди, чого не скажеш про найкращу людину. Бо людину створено не із заліза. Міцність будь-яких стосунків має певну межу. Хоч би які випробування їх гартували.