Коли патрульна машина пішла над ним на зниження, він не поворухнувся. Двоє поліцейських перезирнулися, зіткнувшись шоломами захисних скафандрів.
— Який жах, — прошепотів один, а внутрішній динамік підсилив його шепіт у скафандрі другого до оглушливого гуркоту. — То як, беремо його?
— Сфотографуємо — і квит. Хіба не бачиш, тут навіть лічильник зашкалює.
Перший поліцейський щось перемкнув, очевидно, робив знімки. За мить машина метнулася вгору.
— Одного не збагну, — мовив другий поліцейський до колеги, дивлячись, як віддаляється зелено-жовто-голуба пляма річкового беpera з чорною фігуркою людини, що лежить горілиць. — Чому воно вбиває наповал саме людей, оте випромінювання Петерсона? Трава напрочуд зелена, я таку лише в кіно та на картинках у книжках бачив. А дерева які розкішні. Кажуть, і зайці там плодяться. А людині — кінець.
— Бо воно на людину розраховане. На її мозок. Людина винайшла це випромінювання на свою голову, — другий поліцейський сам іронізував із власних слів. — У кого мізків обмаль, той ще може до нього пристосуватися. А от тямущим…
— Подумай, скільки років минуло, а там, де падали ті бомби, людина досі не може вижити. Кажуть, і той утікач із освічених був.
— Як ти вважаєш? — поліцейський завагався, немовби вирішував, чи варто турбувати колегу такими дрібницями, потім відважився таки: — Цей, що втік, шукав собі смерті? Хотів легко попрощатися з життям? Чи, навпаки, прожити хоч один день, але по-людському, як усім нам хочеться?
— Мені здається, що він помилково поліз не в той тунель. А коли допетрав, що до чого, назад уже ходу не було. Прожити день по-людському, щоб надвечір померти? І вигадаєш таке! Ти ліпше скажи, машину ставити на стоянку чи не ставити?
Перший поліцейський позирнув на якийсь прилад.
— Не ставити. Подвійна доза опромінення за шкалою Комкофеда. Ніякій дезактивації не підлягає, треба списати й знищити.
— Ох ти ж! Нова-новісінька машина, та й були ми там якісь півхвилини, комар тобі у вухо! Завертай до спецмогильника.
Ледь помітно пропливала під ними земля, закута в сірий асфальтобетон, повтикана велетенськими будинками-містами. Де-не-де крізь цю щільну димову запону можна було вгледіти зелену прогалину лісу чи поля. Місце, де колись упала бомба Петерсона. Єдине нагадування про довоєнний час, — тоді кожна людина могла бачити живе дерево. Останній спогад про війну. Прогалин було зовсім мало. З борту машини вони здавалися навіть мальовничими. І хоча з такої височіни їхньою красою можна було милуватися без будь-якого ризику, похмурі поліцейські намагалися в той бік навіть не дивитися.
Ілля ХОМЕНКО, Володимир ФОМЕНКО
ТОЧКА РЕГРЕСУ
Фантастичне оповідання
— Накрийте їх!..
Небо, мов гіпсове. Й таке ж несправжнє тіло планети. Каламутне світло її сонця хотілося струснути, як примару.
Біля самого краєчку вирви секретар держради зашпортнувся й мало не полетів униз. Назад, по стрімкому, вилизаному полум'ям схилу. До скляної маси та вплавлених у неї уламків композитного панцеру.
— Як це трапилося?
Капітан, а він підтримував секретаря за лікоть, набрав у легені якомога більше повітря. І секретар поспішливо додав:
— Але коротко, тільки суть.
— Підлітаючи до системи, наш бойовий автомат виявив непізнане судно. На запит «свій — чужий» нам не відповіли. Сигналу про те, що на борту екіпаж, теж не подавали. Намагалися сховатись. Одійти в астероїдні поля. Наш безпілотний розвідник узяв курс на переслідування, вони його атакували.
Секретар озирнувся. Шмат синтетичного полотна був схожий звідси на загублений носовичок. Контури восьми тіл під ним майже не проступали.
Капітанові слова уплітались у свідомість, мов колючий дріт.
— Залпом у відповідь… Утративши керування, почав наближатися до планети за гіперболічною траєкторією… Зі швидкістю 960 кілометрів на секунду… Спалахнув у вищих шарах атмосфери…
Тих вісьмох унизу вогонь і падіння не знівечили. Силові екрани крісел гравізахисту компенсували і те й те. Апаратура збитого корабля до останньої миті намагалася зберегти вісім тіл, не розуміючи, що життя раз і назавжди залишило тлінні оболонки. Мабуть, ще в ту мить, коли судно проткнула невидима шпага променевого удару.