— А далі цей та інші кораблі прибульців знищили метеоритний рій!
— Ти знову плутаєш мою розповідь із підручником історії. У прибульців були дуже надійні зорельоти. Вони летіли майже з такою швидкістю, як світло. І не боялися метеоритів. Можливо, коли б той зореліт, що зіткнувся з нашою космічною станцією, загинув разом із нею, то нічого й не було б. Але він уцілів.
«Що я кажу! — промайнуло в цю мить у голові старого. — І навіщо?» Але зупинитися він уже не міг. Губи несамохіть вимовляли слова.
— На той час науковці винайшли нову суперзброю, здатну знищувати матеріальні тіла на якій завгодно великій відстані. Військові без вагань пустили її в хід. Кораблі прибульців загорялися один за одним. Вони чомусь не стріляли у відповідь. Але кровожерливих планетян це не зупиняло. Хоча більшість мешканців так і не дізналися правди про те, що діялося в космосі. Військові супутники-радіоперехоплювачі почули чиїсь сигнали небезпеки. І тоді генерали, які наказували вбивати прибульців, злякалися. Вони подумали, що на ці сигнали надійде значно потужніший флот із каральною експедицією. Серед уламків якогось знищеного корабля знайшли частини зброї, схожої на ту, яка його зруйнувала, але чомусь не використаної його екіпажем для оборони. Генерали боялися, що інопланетяни застосують проти їхнього світу цю зброю. І тоді вони прийняли рішення: випередити прибульців.
Онук слухав розповідь старого не дуже уважно, але вже зацікавлено.
— Тобі знайоме таке слово — превентивний? — запитав старий. — Завдати превентивного удару — отже, вдарити першим, випередити ворога. Чи він справді був твоїм ворогом і чи хотів завдати тобі удару — для того, хто б'є, значення немає. Важливо, що вів думає про того, кому завдає превентивного удару, як про свого ворога.
Старий вимовив слово «превентивний» так, неначе воно мало неприємний смак. Він на мить замислився, примовк. Зрештою, це негарно перекладати всю провину за те, що трапилося, на генералів. Але, трохи поміркувавши, він зрозумів, що все одно не зуміє в короткій вечірній бесіді розмотати заплутаний клубок інтриг, політичних амбіцій, панічного жаху перед невідомістю.
— Так отож. За короткі терміни було споруджено надпотужні генератори вбивчого випромінювання. Їх націлили на ту планету, з якої дістались прибульці. Кілька місяців минуло, поки наакумулювалася достатня для залпового викиду кількість енергії. За цей час ще можна було одуматися. Багато хто так і зробив. Одначе, як з'ясувалося, було пізно. Будь-яка божевільна справа схожа на снігову лавину. Її тільки підштовхни. А там вона сама набере такого розгону, що ніякими силами не зупиниш. Так і тут. Генератори таки викинули у космічний простір той сфокусований потік античастинок, який знищував усе на своєму шляху.
Серце старого зробило два дивних удари, і це неприємно озвалося в усьому тілі, а на третьому воно ніби перечепилося за якусь, тільки йому відому, заваду. Щоб подолати її, знадобилося багато-багато часу. Пауза, що тривала частку секунди, здалася старому дуже розтягнутою. Чоло зросило потом від жару, що стукнув у скроні, а руки мовби пірнули в крижану воду.
— Планета прибульців була дуже далеко. Щоб подолати відстань, яка відділяла її од нашого світу, потік антипротонів мав витратити близько двадцяти п'яти років. Багато чого змінилося за ці роки. Повідкривалися архіви. Пішли у відставку уряди. Було нарешті повністю розшифровано радіозвернення інопланетян. Люди зрозуміли, що ніхто не збирався на них нападати. А потік антипротонів летів далі. Всі дані щодо превентивного удару…
— Пер… пре-вен-тив-ного, — повторив по складах онук, намагаючись ліпше запам'ятати.
— … було розсекречено. Спершу ті, котрі припустилися цього злочину, почали запевняти себе, що потік антиматерії розсіявся в просторі, тож тепер не здатен досягти своєї цілі. Далі їхні нащадки радісно сприйняли версію про те, що ніякого удару не було. Генератори та все, що мало стосунок до проекту «Вулкан», було на той час нишком понищено. А потік летів далі й далі крізь космічну порожнечу. Повмирали генерали, які прийняли колись те жахливе рішення. Помер один фізик, їх було двоє, тих, чиї обчислення лягли в основу проекту «Вулкан». Того дня, коли згідно з розрахунками, а це діялося двадцять п'ять років тому, лавина антиматерії досягла чужої планети, він покінчив із життям. І знаєш, на його смерть майже не звернули уваги. Хоча неважко було здогадатися, чому він так зробив. Прибульці знали антипротонну зброю задовго до людей. Вони, звісно, одержали сигнал свого флоту, що гинув од нашої зброї. І вже напевно подбали про те, щоб спорудити генератори антиматерії, подібні до наших. Спорудити й зорієнтувати на ту частину космосу, звідки йде загроза.