— Ось моя скарбниця, і половина цих скарбів твоя, як я обіцяв тобі. Я дам тобі верблюдів і погоничів, і вони відвезуть твою долю, куди забажаєш. Це буде зроблено сьогодні, бо я не хочу, щоб мій батько Сонце побачив, що в моєму місті живе той, кого я не можу здолати.
Але я відповіла йому:
— Це золото твоє, і срібло твоє також, і самоцвіти, і все твоє багатство. Мені воно не потрібне. Я візьму лише маленький перстень, що ти носиш на пальці.
Володар спохмурнів.
— Це простий свинцевий перстень, нічого не вартий! — закричав він. — Бери свою половину скарбів і покинь моє місто.
— Ні, — відповіла я, — я візьму лише цей свинцевий перстень, бо я знаю, що на ньому написано й для чого.
Володар здригнувся і почав благати мене:
— Візьми всі мої скарби і покинь моє місто. Я віддам тобі і свою половину, тільки піди звідси!
І я зробила дивну річ, а що саме — то байдуже, і в печері за день путі звідти я сховала Перстень Багатства. До того місця лише день путі, і цей перстень чекає тебе. Той, хто ним заволодіє, стане багатшим від усіх царів світу. Піди й візьми його, і всі скарби світу будуть твої.
Та молодий Рибак засміявся.
— Любов краща, ніж Багатство, — вигукнув він, — а Русалонька любить мене.
— Ніщо в світі не переважить Багатства, — сказала Душа.
— Ніщо, крім любові! — відповів молодий Рибак і поринув у водну глибінь, а Душа з плачем пішла по болотах.
Минув третій рік, Душа знов прийшла на берег моря і покликала Рибака, і він виринув з глибини й мовив:
— Нащо ти мене кличеш?
І Душа відповіла йому:
— Підійди ближче, бо я хочу говорити з тобою. Я бачила різні дива і бажаю про них розповісти.
Він підійшов ближче, ліг на мілині і, спершись головою на руку, почав слухати.
І Душа сказала йому:
— В одному місті, недалеко звідси, є корчма над річкою. Там я сиділа з матросами, ми пили червоне і біле вино та їли ячмінні перепічки і дрібну солону рибу з лавровим листям і винним оцтом. Ми сиділи там і веселилися, і до нас підійшов старий, що тримав у руках шкіряного килимка і лютню з двома бурштиновими кілками. І постеливши килим на підлозі, він ударив голкою дикобраза по струнах лютні, і вбігла дівчина з чадрою на обличчі і почала танцювати перед нами. Її лице закривала тонка чадра, а ноги в неї були оголені. Оголені були її ноги, і вони пурхали по килимі, мов дві білі голубки. Ніколи я не бачила такого дива, а те місто, де вона танцює, за день путі звідси.
І коли молодий Рибак почув ці слова, він згадав, що мала Русалонька не має ніг і не вміє танцювати. Палка жага охопила його, і він мовив собі: «Туди лише день путі, і я зможу повернутись до моєї коханої». І він засміявся, встав на мілині і рушив до берега.
А коли він вийшов на берег, то засміявся знову і простяг руки до своєї Душі. І Душа з радісним криком кинулася йому назустріч і увійшла до нього, і молодий Рибак побачив, що перед ним на піску простяглася тінь його тіла, а ця тінь є тілом Душі.
І Душа сказала йому:
— Не барися, ходімо звідси, бо морські боги ревниві, і морські страховиська служать їм.
І вони мерщій вирушили в дорогу, і йшли всю ніч при місяці, і весь день при сонці, а надвечір підійшли до якогось міста.
І молодий Рибак спитав у своєї Душі:
— Чи в цьому місті танцює та, про кого ти розповідала?
— Ні, — відповіла Душа, — це інше місто. Та все ж увійдімо.
І вони ввійшли в місто і почали блукати вулицями, і коли вони проходили по вулиці Ювелірів, молодий Рибак побачив у вікні крамниці прекрасну срібну чару.
І Душа сказала йому:
— Візьми цю чару та сховай!
І він узяв срібну чару і заховав у складках своєї туніки, і вони поспіхом вийшли з міста.
А коли вони відійшли звідти на одну милю, молодий Рибак спохмурнів, пожбурив цю чару геть і сказав Душі:
— Нащо ти звеліла мені взяти цю чару й сховати? Це недобрий вчинок!
— Будь спокійний, — відповіла Душа, — будь спокійний.
Надвечір наступного дня вони знов підійшли до якогось міста, і молодий Рибак знову спитав у Душі:
— Чи в цьому місті танцює та, про кого ти розповідала?
— Ні, це інше місто, — відповіла Душа. — Та все ж увійдімо.
І вони увійшли до міста і почали блукати вулицями, і коли вони проходили по вулиці Торговців Сандаловим Деревом, молодий Рибак побачив дитину, що стояла біля глека з водою. І Душа сказала йому:
— Набий цю дитину!
І він став бити дитину, поки та не заплакала, і тоді вони поспіхом вийшли з міста.
А коли вони відійшли на одну милю, молодий Рибак гнівно спитав: