Жарраку Етелю!
Прийміть мої вітання з нагоди закінчення іспитів. Я отримав ваші добрі рекомендації і впевнився, що переїзд додому з Альтесштадта був найбільш правильним рішенням, яке ми могли прийняти для вашого зростання. Очікую почути більше про життя в домі вашої шановної тітки Юріт Даль Альвіанні. У листах ви дуже побіжно описуєте повсякдення, що пробуджує підозри: я дізнаюся далеко не всі факти, які варті уваги.
Зокрема, до мене дійшла інформація про те, що ви необачно зійшлися на смертельній дуелі з кимось із родини Альвіанні. І врятувалися дивом завдяки майстерності одного з Мерселлі. Хоч я й застерігав вас від таких поривчастих кроків. Надалі прошу краще зважувати свої вчинки й не ризикувати намарне. Мені б не хотілося, щоб ми були в боргу перед іншим великим родом чи створювали проблеми дому, де вас прийняли на час моєї відсутності.
Останнє, на що хочу звернути вашу увагу: прагнення плотських розваг властиве для вашого віку, можете не заперечувати. Не буду вдаватися в довгі напутні промови, але хочу, аби ви пам’ятали про наші домовленості, Жарраку Етелю. Не кидайте тіні на ім’я дому. Пам’ятайте, хто ви і чого від вас очікують. Сподіваюся, до мого приїзду не виникне невідповідних чуток. Інакше ви знаєте, яку розмову ми будемо вести.
Мої шанування,
Людовік Армер Прест, глава великого дому Престів і перший чаротворець армії Його Величності Кловіса Сонцесяйного, короля Франу
Шановний батьку!
Дякую за похвалу, я безмежно ціную її. Дякую й за вашу турботу. Моє повсякдення не заслуговує детальних оповідей, бо воно сповнене навчанням та тренуваннями. Також я приділяю трохи часу зустрічам із Шарлем Толіо, Естіенном Мерселлі та світським товариством, до якого невсипуще долучає мене шановна тітонька.
Щодо чуток, які дійшли до вас, смію підозрювати, трохи перебільшені тонкою натурою шановної тітоньки чи пана Мерселлі, я б хотів розвіяти їх бодай трохи. Смертельна дуель справді відбулася. Проте вона була справою честі, безпеки всіх у домі Альвіанні й до того ж стала гарантією мого примирення з наймолодшим Мерселлі. Отож ніякого боргу з нашого боку не залишилося.
Що ж до вашої турботи про мої інтереси до розваг, то смію вас запевнити: вони не виходять за жодні рамки. Навпаки, я сподіваюся краще зрозуміти звичаї спільноти, в котру потрапив. Моя поведінка могла би бути неправильно потрактована з однієї причини — в домі маестри Альвіанні донедавна була лише одна слуга, не зайнята з ранку до ночі на кухні. Оскільки мій інтерес до лакеїв чи охоронців доволі обмежений (на превелике щастя для честі нашого роду), то я скористався найбільш зручною можливістю сповнити свої будні дрібкою розваг.
Наступної суботи мене запрошено на прийом до Мерселлі. Покладаю на цей вечір великі надії і сподіваюся, що мені відрекомендують панянок відповідного віку та статусу.
Щиро бажаю вам успішного завершення перемовин і швидкого повернення додому. Мої вітання Бергатові та Корентіну.
Ваш син Жаррак Етель Прест
Розділ 8. Танець над бурею
Перш ніж маестра помітила браслет на зап’ясті Канре, минуло кілька спокійних тижнів.
— Відколи це ти цікавишся брязкальцями? — спитала панія неуважно, бо власний вигляд поглинав її увагу більше, а кілька нових сивих волосин як навмисне яскраво біліли проти сонця.
Канре клацнула застібкою кольє на шиї господині.
— Це з ринку. Дрібничка.
— Виглядає дорого. — Звичне до прикрас око маестри Альвіанні завважило блиск зістареного срібла, хоча камінці справді скидалися на щось дешеве.
— Пані, в мене немає грошей на дорогі прикраси, — щиро відповіла Канре.
Зарплати їй вистачало на те, щоб відкладати трохи, проте явно не на те, аби купувати брязкальця будь-де, крім ринку. Там у суботу вранці збиралися бабусі, такі старі й прозорі, ніби сутінкові тіні вздовж алей. Вони розкладали просто на шматинах на землі свій дріб’язок. Часом, давно ще, Кара купувала в них прикраси, потерті і старі теж, а потім відчищала їх удома до блиску, а Юппер набирала стрічок…
— Канре, чи я красива? — раптом спитала маестра Альвіанні. Вона скоса дивилась у високе дзеркало, котре не вміщало всю пишноту подолу сукні.
— Звичайно, маестро, — дівчина поспіхом поправила рукав, аби погляд господині не чіплявся за її обновку, і опустила очі додолу. — Ви — втілення благословення.