— Біллі Нолан, — похмуро сказала Кріста Гарґенсен.
— Ото вже йому поталанило, — зауважила Дежарден. — І що ти йому подаруєш за честь тебе супроводити, Крісто? Набухлий кров’ю «котекс»? Чи, може, трохи використаного туалетного паперу? Як я зрозуміла, саме такі витівки зараз у твоєму репертуарі.
Кріста почервоніла.
— Я йду. Я не повинна це вислуховувати.
Дежарден цілі вихідні не могла викинути з голови образ Керрі — з її криками, бурмотінням, із мокрою серветкою, що міцно прилипла до середини її лобка, — разом із власною нездоровою, злою реакцією.
І тепер, коли Кріста хотіла була прорватися повз неї, вона впіймала її й гупнула дівчиною об ряд побитих шафок оливкового кольору, що стояли коло дверей. Очі Крісти вражено розширилися. Тоді її обличчя налилося якоюсь навіженою люттю.
— Ти не можеш нас бити! — заверещала вона. — Тебе за це випруть! От побачиш, стерво!
Решта дівчат скривилася, набрала повітря й опустила очі долу. Справа виходила з-під контролю. Сью краєчком ока помітила, що Мері й Донна Тібодо взялися за руки.
— Мені все одно, Гарґенсен, — сказала Дежарден. — Якщо ти — або хтось із вас, дівчата, — вважає, що я зараз прийшла до вас як учителька, то ви гірко помиляєтеся. Я просто хотіла, щоб ви знали: у п’ятницю ви утнули гівняну штуку. По- справжньому гівняну.
Кріста Гарґенсен скалилася до підлоги. Решта дівчат жалюгідно силкувалася дивитися куди завгодно, тільки не на свою фізвиховательку. Сью зрозуміла, що дивиться на душову кабінку — місце злочину, — і рвучко перевела погляд. Жодна з них раніше не чула, щоб хтось із учителів називав щось гівняним.
— Може, хоч одна з вас на хвильку задумалася над тим, що Керрі Вайт має якісь почуття? Сью? Ферна? Гелен? Джессіко? Хто-небудь? Ви вважаєте її бридкою. Так от — це ви бридкі. Я це побачила в п’ятницю.
Кріста Гарґенсен пробурмотіла щось про свого батька-юриста.
— Закрий рота! — крикнула Дежарден просто їй в обличчя.
Кріста відсахнулася так різко, що вдарилася потилицею об шафку. Вона заскиглила й потерла голову.
— Ще одне слово від тебе, — тихо мовила Дежарден, — і ти в мене полетиш через усю кімнату. Хочеш перевірити, чи я не жартую?
Кріста, вочевидь вирішивши, що стоїть перед скаженкою, нічого не сказала.
Дежарден поставила руки в боки.
— Керівництво школи визначило вам покарання, дівчата. Шкода, але вони обрали не мій варіант. Я пропонувала відсторонити кожну на три дні й відкликати ваші запрошення на випускний.
Деякі з дівчат перезирнулися й невесело забурмотіли.
— Це б різонуло вас по живому, — вела далі Дежарден. — На жаль, в адміністрації школи Юена сидять самі чоловіки. Навряд чи вони по-справжньому осягнули, наскільки паскудно ви повелися. Тому… Тиждень додаткових занять.
Спонтанні полегшені зітхання.
— Але. Це будуть додаткові мої заняття. У спортзалі. Я вас заганяю так, що з вас нитки торочитимуться.
— Я не прийду, — сказала Кріста. Її губи тонко натяглися.
— А це вже як хочеш, Крісто. І решта теж — як захочете. Але покаранням за пропуск додаткових занять буде триденне відсторонення й вилучення запрошень на випускний. Усім ясно?
Ніхто нічого не сказав.
— Добре. Перевдягайтесь. І подумайте про те, що я сказала.
Вона вийшла.
На довгу приголомшену мить запала цілковита тиша. Тоді Кріста Гарґенсен сказала з пронизливим істеричним надривом:
— Їй це не минеться! — Вона відчинила випадкову шафку, витягла звідти пару кросівок і жбурнула ними через усю кімнату. — Я її дістану! Чорт забирай! Чорт забирай! Побачите! Якщо ми всі виступимо разом, то можна…
— Помовч, Крісто, — сказала Сью й сама злякалася мертвої, дорослої нейтральності свого голосу. — Просто помовч.
— Нічого ще не скінчено, — сказала Кріста Гарґенсен, грубо сіпнувши застібку спідниці й потягнувшись до потертих спортивних шортів. — Нічого ще й близько не скінчено.
І вона не помилилася.
Із «Вибуху з тіні» (стор. 60—61):
На думку автора як дослідника, дуже велика кількість людей, що розглядали справу Керрі Вайт — у наукових журналах чи в популярній пресі, — помилково робили акцент на відносно безплідному пошуку проявів телекінезу в дитинстві дівчинки. Якщо проводити грубу паралель, то це схоже на вишукування випадків мастурбації в дитинстві ґвалтівника.
Видовищний епізод із камінням більше схожий на червону ганчірку, що застує очі бикові. Багато дослідників узяли за основу хибну гіпотезу: коли трапився один інцидент, то за ним мусили бути й подальші. Проводячи іншу паралель, це наче відправити наукову команду стежити за метеорами до національного парку «Кратер», бо два мільйони років тому там ударився об землю велетенський астероїд.