Наскільки я можу судити, в дитинстві Керрі жодних інших проявів телекінезу не зафіксовано. Якби вона не була єдиною дитиною в родині, у нас могли бути десятки переказів про подібні, але менш значні епізоди.
У випадку Андреа Колінц (див. повніший виклад у Додатку 2) нам відомо, що після прочухана, отриманого за те, що вона вилізла на дах, «аптечка розчахнулася, пляшечки повипадали на підлогу й ніби самі собою полетіли через усю ванну кімнату, двері відчинялися й зачинялися з розмаху, а тоді, в кульмінації того явища, трьохсотфунтова шафа з музичним центром перехилилась, і платівки розлетілися по всій вітальні, налітаючи на мешканців, як бомбардувальники, й розбиваючись об стіни».
Прикметно тут те, що цю розповідь, яку наводить журнал Life у випуску від 4 вересня 1955 року, ми чуємо від одного з братів Андреа. Навряд чи Life можна вважати найбільш науково поважним чи бездоганним джерелом, але існує й чимало інших задокументованих свідчень, і, на моє переконання, це ясно доносить думку про важливість очевидців із близьких.
У справі Керрі Вайт єдиним свідком теоретичного прологу до кінцевої розв’язки була Марґарет Вайт, а вона, звісно, мертва…
Директор старшої школи ім. Юена Генрі Ґрейл чекав на його появу весь тиждень. Але батько Крісти Гарґенсен з’явився аж у п’ятницю — наступного дня після того, як дівчина пропустила додаткове заняття в грізної міс Дежарден.
— Слухаю, міс Фіш? — звернувся він до інтеркома для форми, хоч і побачив чоловіка в передпокої крізь віконце у дверях і одразу впізнав його обличчя з фотографій у місцевій газеті.
— До вас прийшов Джон Гарґенсен, містере Ґрейл.
— Впустіть його, будь ласка.
«Чорт, Фіш, а можеш не подавати вигляду, наскільки ти цим вражена?»
Ґрейл усе життя невтомно гнув скріпки для паперу, дер серветки й загинав аркуші. Заради Джона Гарґенсена, найбільшого юридичного світила містечка, він заготував важку артилерію — цілу коробку грубезних скріпок посередині свого письмового столу.
Гарґенсен був високим і ставним, рухався самовпевнено, мав рішучі, живі риси обличчя, з яких було видно, що цей чоловік досяг чималої майстерності у грі в соціальну взаємодію і звично випереджав інших гравців принаймні на крок.
Він був у костюмі, коричневому, замовленому в дорогому ательє, з вплетеними в тканину лискучими зеленими й золотими крихітними ниточками, який відверто соромив Ґрейлів куплений у місцевому магазині готовий екземпляр. Дипломат він носив тонкий, зі справжньої шкіри, оббитий блискучою неіржавкою сталлю. Усмішку мав бездоганну й повну штучних зубів — від такої усмішки серця жінок-присяжних танули, наче масло на розігрітій пательні. Руку тиснув з усіх точок зору першокласно — міцно, тепло, довго.
— Містере Ґрейл, я вже кілька днів дуже хочу з вами зустрітися.
— Завжди радий бачити зацікавлених батьків, — сухо усміхнувся Ґрейл. — Для цього ми кожного жовтня проводимо для них день відкритих дверей.
— Звісно. — Гарґенсен усміхнувся. — Я розумію, що ви маєте справи, а мені через сорок п’ять хвилин треба вже бути в суді. Перейдімо одразу до суті?
— Аякже. — Ґрейл поліз до коробки зі скріпками й почав нівечити першу. — Підозрюю, що ви тут через дисциплінарні заходи, яких ми вжили до вашої доньки Крістіни. Тому вважаю за потрібне повідомити, що шкільна політика щодо таких справ давно визначена. Ви працюєте в юридичній сфері й самі мусите розуміти, що гнути правила у свій бік навряд чи можливо, або…
Гарґенсен нетерпляче махнув рукою.
— Вочевидь, містере Ґрейл, ви маєте хибні уявлення про причини мого візиту. Я тут через те, що на мою доньку підняла руку ваша фізвихователька, міс Рита Дежарден. На жаль, і образила словесно. Наскільки я зрозумів, стосовно моєї доньки міс Дежарден ужила термін «гівняна».
Ґрейл потай зітхнув.
— Міс Дежарден уже оголошено догану.
Усмішка Джона Гарґенсена охолонула на тридцять градусів.
— Боюся, що догани тут замало. Я так розумію, що ця юна, гм, леді проводить у якості вчительки перший рік?
— Так. Ми вважаємо її роботу надзвичайно успішною.
— Вочевидь, ваше визначення надзвичайно успішного включає штовхання учениць спиною об шафки й здатність сипати прокльонами, як матрос?
Ґрейл ухилився:
— Як юрист, ви мусите знати, що наш штат визнає за школами право діяти in loco parentis — разом із повною відповідальністю ми отримуємо на час шкільних занять повні батьківські права. Якщо вам не знайома ця концепція, раджу подивитися справу Об’єднаного шкільного округу Монондок проти Крейнпула чи…