Вона почала бездумно масажувати затерплі й холодні руки. Було двадцять хвилин по десятій, і причин для передчуття прийдешнього кінця світу зовсім, ну зовсім не було.
Цього разу стосики паперу були вищі, але все одно приблизно однакові з вигляду, і їх перераховували тричі, аби вже точно впевнитися. Тоді Вік Муні знов підійшов до мікрофона. Він помовчав хвилинку, смакуючи колючу напругу в залі, а тоді просто оголосив:
— Перемогли Томмі й Керрі. З перевагою в один голос.
Коротка мертва тиша. А тоді оплески знову заповнили залу, хоч деякі з них і мали певні сатиричні нотки. Керрі злякано і здушено втягнула повітря, а Томмі знову відчув (лиш на секунду) те дивне запаморочення
(керрі керрі керрі керрі)
яке ніби заглушило в голові всі думки, крім імені й образу дівчини, з якою він був. На одну пливку секунду він буквально злякався до гикавки.
Щось дзенькнуло на підлогу, і в ту саму мить свічка, що стояла між ними, згасла.
Тоді «Джозі й місячні промінці» заграли урочистий марш у рок-обробці, а коло їхнього столика з’явилися помічники (вони наче з-під землі вискочили; усе це детально репетирувалося під керівництвом міс Ґір, котра, якщо вірити чуткам, поїдала повільних і незграбних помічників на обід), Томмі в руку всунули загорнутий в алюмінієву фольгу скіпетр, Керрі на плечі накинули мантію з коміром із густючого собачого хутра, і хлопець із дівчиною в білих піджаках повели їх центральним проходом. Гурт надривався. Публіка аплодувала. Міс Ґір, схоже, була задоволена відновленням порядку. Томмі Росс приголомшено усміхався.
Їх підвели до сходів на авансцену, до тронів, і всадовили на них. Оплески наростали. Сарказму в них уже не стало — тепер вони звучали лунко і щиро, навіть трохи лячно. Керрі була рада присісти. Усе це було зашвидко. Ноги під нею тремтіли, і раптом її груди
(грішніторби)
здалися їй жахливо оголеними, навіть у порівняно високому вирізі її сукні. Звук оплесків трохи дурманив і мало не п’янив. Почасти їй навіть здавалося, що все це — просто сон, від якого вона прокинеться зі змішаним почуттям втрати й полегшення.
Вік урочисто проголосив:
— Король і Королева Весняного балу 1979 року — Томмі РОСС і Керрі ВАЙТ!
Оплески наринали хвилями, гриміли й тріщали. Томмі Росс, життя якого добігало останніх секунд, узяв Керрі за руку й усміхнувся до неї, думаючи, наскільки слушно інтуїція підказала Сьюзі, що робити. Вона спромоглася усміхнутись у відповідь. Томмі
(вона була права і я кохаю її так але й цю я теж кохаю керрі вона прекрасна все правильно я люблю їх усіх це світло це світло в її очах)
і Керрі
(нічого не бачу прожектори яскраві чую але не бачу душова пам’ятаю душову ох мамо я надто високо хочу спуститися ох вони сміються і готуються кидатися в мене чимось і показувати пальцями й вищати від сміху я їх не бачу не бачу їх світло надто яскраве)
і балка над їхніми головами.
Обидва гурти утворили раптову й спонтанну коаліцію міді з електрикою і завели шкільний гімн. Публіка звелася на ноги й заспівала, продовжуючи плескати долонями.
Була десята нуль сім.
Біллі якраз випростав ноги так, що в колінах хруснуло. Кріста Гарґенсен стояла коло нього, дедалі сильніше виказуючи знервованість. Вона безцільно водила руками по швах джинсів і прикушувала м’яку капу, яку зробила зі своєї нижньої губи, жуючи й уже потроху роз’ятрюючи її.
— Думаєш, за них проголосують? — тихо спитав Біллі.
— Проголосують, — сказала вона. — Я все влаштувала. Переможуть із запасом. Чого вони й досі плескають? Що там твориться?
— Не питай, кицю. Я…
Раптом у тихому травневому повітрі на повну силу й гучність заревів шкільний гімн, і Кріста підскочила, ніби вжалена. Вона тихо зойкнула від несподіванки.
«За школу Тома Юена усі встава-а-а-ай…»
— Давай, — сказав він. — Вони на місці. — Його очі тьмяно блищали в темряві. Його обличчя змінилося від дивної напівусмішки.
Вона облизнула губи. Обидвоє дивилися на кінець джутової мотузки.
«І прапори до неба підніма-а-а-ай…»
— Замовкни, — прошепотіла Кріста. Вона тремтіла, і він подумав, що її тіло ще ніколи не здавалося йому таким розкішним і хвилюючим. Коли це скінчиться, він виграє її так, що всі попередні рази будуть схожі на два штрики мізинцем педика. Він увійде в неї, як сирий качан кукурудзи в тепле масло.